Считалка это дедская забава чтоб читать!
<span>
Читання романів може не тільки
сприяти занурення у світ фантазій, а й надихнути на подвиги. Саме це і
сталося з головним героєм роману Мігеля де Сервантеса Дон Кіхот.
Хитромудрий ідальго з Ламанчі вів звичайне життя і користувався
авторитетом серед сусідів, поки не дістався до власної бібліотеки.
Лицарські подвиги і пригоди так вразили його, що він вирішив, ніби все
це нагромадження безглуздих небилиць - щира правда, що для нього в
цілому світі не було вже нічого більш достовірного. Одягнувшись в зброю
і видершись на стару шкапу, що отримала горде ім'я Росинанта,
новоспечений лицар відправився робити великі діяння.
Володіючи воістину лицарськими достоїнствами - благородною душею і
добрим серцем, хоробрістю і гордістю, порядністю та справедливістю, Дон
Кіхот задався метою звільнити Іспанію від злих чарівників, велетнів і
розбійників.
<span>Не маючи можливості зустрітися зі справжніми суперниками, він
закликав на допомогу уяву - і ось вже кипить бій з вітряними млинами. І
це - ще не самий ексцентричний вчинок. Герой роману намагався битися з
лютими левами, пускався в усі тяжкі, щоб прославити ім'я своєї дами
серця - Дульсінеї Тобосської.
Відірваність Дон Кіхота від реальності просто вражає. Здається, що він
не помічає, в якому часі живе. Тому не випадково його лицарські подвиги
виглядають смішними, а самого Дон Кіхота характеризують як
божевільного дивака, дурня і посміховисько, у якого вітряні млини
кружляють в голові.</span>
Але чи справді ідальго такий дурний? Адже поради, які він давав
Санчо Панси, який став губернатором, відрізняються мудрістю й
докладністю.
Мені здається, що Дон Кіхот - романтик і мрійник, що володіє власним
баченням світу, а його поведінка зумовлена прагненням допомогти, в
силу своїх можливостей, скривдженим, бідним і пригнобленим. На жаль,
сучасники не змогли зрозуміти і оцінити по достоїнству високі пориви
ідальго. І в цьому полягає трагізм його образу.
</span>
Быль то что дети понапрасну теряли время
Главные герои:
<u>царь Дадон</u>
<u>Мудрец-звездочет</u>
В сказке рассказывается про царя Дадона,на чьи земли часто делали набеги враги.Мудрец-звездочет делает ему подарок-.золотого петушка,и он будет оповещать царя о нападении врагов,взамен обещает ему выполнить любое желание,Мудрец долго не давал о себе знать,и Дадон забыл о своем обещании.Когда царь решил жениться ,появился мудрец и напомнил про долг.Тогда царь,чтобы не платить долг,убил мудреца.Возмездие приходит в виде золотого петушка.
<span>Главная мысль сказки о золотом петушке--за совершенные поступки надо отвечать,и как видим,надо всегда держать свое слово,даже если не хочешь платить по счетам.И,конечно,надо быть осторожным в выборе друзей.</span>
Гоголь отвел Хлестакова очень важную роль: показать не общественные, а личные недостатки человека. также он является участником мнимого конфликта между чиновниками и псевдоревизором. Этот конфликт и является движущей силой комедии. Но если мы рассмотрим Хлестакова поближе, то мы увидим самого обычного франта, столичного человека, денди. Так как он ощущает подсознательно собственную пустоту, то он пытается заменить своими деньгами, богатым платьем, впитывая тебя привычки богатых людей и пытается жить их жизнью. И он настолько живет в этом воображаемом мире, что даже сам в него верит. Его, можно и так сказать, взрыв происходит во время обеда, после выпивки. Он начинает всем рассказывает о своем об образе жизни, в который вмешивается очень много забавных мелочей, с каждым разом его ранг увеличивается, но несмотря на это, окружающие ему верят. это происходит по нескольким причинам. во-первых, они и не сомневаются, что он действительно ревизор, а ревизорами часто назначали военные чина. во-вторых, он и сам в это верит, а, значит, говорит уверенно, упоенно.
итак, я пришел к выводу, что хлестковщина - это уверенное, наглое, безудержное вранье.