<span>Виступ учня-мистецтвознавця з розповіддю про картину Рембрандта «Повернення блудного сина» (1668). Ермітаж</span>Євангельська притча про блудного сина розповідає про те, як легковажний юнак, забравши свою частку батьківського майна, залишив рідний дім у пошуках розваг. Переживши чимало випробувань і сорому, він вирішив повернутися в батьківський дім, де знайшов прощення, любов та відпочинок.Тема повернення блудного сина давно цікавила Рембрандта. Він неодноразово використовував її в офортах і малюнках. У картині велична ідея втілюється в лаконічній та виразній композиції. Домінують чіткі вертикалі спокійних та величних фігур, що застигли у німоті. Одяг батька спадає широкими складками, обриси його фігури повністю включають у себе контури фігури сина, що ще більше підкреслює нерозривний зв’язок цих двох людей та надає групі особливої монументальності.Емоційний вплив картини визначається нерозривним поєднанням освітлення й колориту. У яскравому буянні кольорів фігури ніби виростають з темряви, і серед приглушених зеленувато- і краснувато-коричневих тонів оточення і променів світла найбільше виділяється червоний колір плаща батька. Особливу широту і свободу має в цій картині складний живопис, характерний для пізнього мистецтва Рембрандта. В освіт-лених місцях фарба накладається опукло-шорсткувато — часто не пензлем, а шпателем чи пальцем. Поверхня картини, що зблизька здається хаотичною палітрою різної форми мазків, на відстані стає виразною та вражаючою.4. Підготовка до творчої роботи «Біблійні сюжети у віршах російських поетів»1) Мета роботи — прочитати вірші О. Пушкіна, І. Буніна, О. Жемчужникова, порівняти їх з відомими біблійними сюжетами, зробити висновок про спільне та відмінне у цих творах та епізодах Священного Письма (чи йде поет за біблійним сюжетом, чи додає щось до нього,якою мірою...)2) Стиль викладання — науковий.<span>Початок може бути таким:</span>
Дети — это гусеницы, а взрослые — бабочки. И ни одна бабочка не помнит, каково это было — ползать гусеницей»
Книга невероятно затягивает тебя в атмосферу. Венеция – это самый загадочный город на планете!
Краткий сюжет. Венеция. Город кишит туристами, люди всё мчаться посмотреть на город, который стоит в прямом смысле на воде! И в этот момент по городу гуляют 4 мальчика, девочка, и Король воров. Некоторые из них очень хотят стать взрослыми, и вдруг им представиться такая возможность! Всё началось с того, что дама и один немолодой мужчина приехали в Венецию разыскивать своих племянников, чтобы одного сдать в интернат, а второго забрать к себе. Но, дети сбежали в этот прекрасный город, и теперь им нужен самый лучший детектив, и это конечно оказывается Виктор, у которого жизнь никогда не стала бы такой интересной без этого дела! История полна украденных кошельков, описаний еды, крыс, котят, одной маски, и 2-ух огромных тайн!
Книга отлично подойдёт людям от 10 лет, и старше! Детальная проработка сюжета, интересная завязка и развязка. А Венеция? Это город невероятных тайн, нам ещё Доктор об этом говорил! С самых первых страниц, ты понимаешь, что не будешь спать полночи, ради приключения на страницах книги!
Сюжетная линия, хотя хорошо проработана, но мне иногда не хватало правдоподобности. Гротеск? Да это именно тот приём, которым воспользовалась Корнелия Функе которая перенесла свою невероятную историю, в совершено загадочную, но повседневную Венецию.
Стоит ли читать? Конечно. Она вам необходима для приключений и детских радостей, и иногда невзгод!
Спасибо издательству Махаон за такую приятную обложку. Я получала великое удовольствие перелистывая белые страницы, и каждая глава была выделена красивыми мини-картинками, которые подходили под название!
1 значит что надо помогать всем и делать добро ведь это добро всем поможет
Собственные крылья спасают скворцов в открытом море.
Читая стихотворение Баратынского, ощущаешь мощную картину водопада, представляешь шум падающей воды. Поэт очарован видом водопада, стоит и с трепетом слушает мощный и протяжный вой падающей воды. Вид водопада вызывает у поэта восхищение, он слушает, и «грудь его трепещет с каким-то вещим трепетаньем». В конце стихотворения поэт пишет: «Шуми, шуми с крутой вершины, не умолкай, поток седой!» Поэт как бы умоляет нерукотворные силы, чтобы это чудо природы продолжало жить и радовать людей своей красотой.Такая романтическая поэзия, описывающая красоту окружающей нас природы, очень нужна. Она создает настроение и призывает бережно относиться к тому прекрасному, что создано ею.Юра Лобода
