Читала на английском более подробно.
история начинается с того,что кто-то рассказывает ее другому.Эта история произошла очень давно.
родился у королевской семью сын-принц.Он был долгожданным ребенком.Родился он в шелках.И в этот же день родился нищий-мальчик,в-точь-точь похожий на принца.Он был недолгожданным ребенком.
посреди истории.Этот нищий оказывается на месте принца,а принц на месте бедного.
все дошло до того,что этого бедного чуть не короновали в короли(король умер).Но появляется настоящий принц.И он должен пройти проверку,что это правда он.Все заканчивается хорошо.Принц стал королем.
Они усиливают чувство опасности, которая будет грозить отцу с сыном в результате тяжёлого увечья отца акулами. мальчик, глядя на этот пейзаж - да, море, солнце, песок - и ни единой живой души на сотни км, постоянно спрашивает, знает ли кто - то, что они тут, смогут ли их найти. ОН БОИТСЯ! Вот и ответ - мальчику и так страшно жить в одиночестве при живых родителях, а тут ещё и настоящее, " географическое" одиночество. пейзаж усиливает весь драматизм происходящего.
1.Наша Катя подрастёт, Катя силки наберёт, станет по воду<span> ходить, </span>вёдра крашены носить.2.Я с бабушкой своею
Дружу давным-давно.
Она во всех затеях
Со мною заодно.
Я с ней не знаю скуки,
И все мне любо в ней,
Но бабушкины руки
<span> Люблю всего сильней.</span> 3.Курица<span>-красавица У меня жила. Ах, какая </span><span>умная </span>Курица была! 4-<span>Зайчик, </span>зайчик, где ты спал?
В огород не залезал?
Пропала там капуста.
Была, теперь же пусто.. 5.<span>Маленькая </span><span>мышка </span>
Испекла коврижку.
И пришли к ней на пирог
Бегемот и носорог.
Гости ели – пили,
Хозяюшку хвалили. 6.<span> лады, лады, лады,
Не посажены сады.
А мой Сашенька пойдет,
Он посадит и польет,
Топ, топ, топ...</span>
Ой радуйся земле! Коляда іде!
Святий вечір, добрий вечір!
Коляда іде, всім дари везе.
Всім дари везе, нам слово каже,
Нам слово каже, що весь світ сяє.
Земле, земле, одчиняй двері.
Одчиняй двері, бо твій князь їде!
Її тільки й звали — каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п'яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці.
Мала Докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як Докія гралася з її маленьким сином, просила поцілувати її, бо ніхто тут до неї добре не ставиться, не любить і не жаліє. Вона її висміяла й звеліла півторарічній дитині вдарити дівчинку. Та вдарила. Більше каторжна не підходила до дітей. На вулиці на образи відповідала кулаками. Ховалася од людей у гущавині садка, біля калини, виповідала тій своє горе. Мачушині діти підслухали й розповіли своїй матері. Та (побігла із сокирою й зрубала кущ — щоб мовляв, од роботи тут не ховалася, хоч Докія просила та молила її, не робити цього. Потім потягла дівчинку за волосся до хати.
Минули роки, стала Докія дівчиною, але життя її не змінилося. Як і раніше, била її мачуха, пригнічувала, зневажав п'яний батько. (Подруг не мала — соромно вийти в дранті на вулицю. Так зачерствіла, що відіпхнула Христю, котра хотіла з нею потоваришувати. Почала замислюватися над тим, навіщо живе, за що їй така кара. Мучилася, журилася й захотіла помститися.
Одного разу мачуха послала її до тітки Одарки глечика попрохати. А там у хаті вечорниці були. Парубки-шахтарі в червоних сорочках, у гарних чоботах, одержавши на шахті гроші, пригощають дівчат. Співають пісень шахтарських, один на гармонії грає. Докія зайшла, парубок, що грав, кинувся до неї, обняв. А вона його відпихнула та й утекла.
