Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і сіра буденщина зіткнулись у драмі-казці Лесі Українки «Лісова пісня<span>», яка розповідає про красу людських почуттів і згубність духовного гноблення, про необхідність збереження гармонії між людиною і природою. </span>
<span>У ліс приходять люди, приносять свої клопоти. Голос Лукашевої сопілки пробуджує з зимового сну Мавку — «весна ніколи так ще не співала...» Дитина лісу і сільський хлопець закохуються. Перша дія — цвітіння їхнього кохання і одночасно це весняне буяння природи. На голос Лукашевої «веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти ». </span>
У другій дії — зміліло озеро, «очерет сухопнелестить скупим листом». Природа в'яне. Почорнів жар маку. З останніми квітами та зжатим стиглим житом полягло й кохання Лукаша до Мавки. Тут ми бачимо, що роздвоєна душа юнака вагається — між поезією і прозою буття, мрією й буденністю.
<span>На противагу Лукашеві, ніжна Мавка викликає у нас щире захоплення. «Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає», — ці слова найстисліше і найяскравіше виражають головну суть образу Мавки. Вогонь її кохання сильніший за смерть. Він допоміг їй вирватись із мертвого царства Того, що в скалі сидить. Кохання Мавка сприймає, як «огнисте дерево». У ніч першої зустрічі з Лукашем на її чолі палає зоряний вінок, а коли коханий зрадив, «всі зорі погасли в вінку і в серці». В останньому монолозі героїні безсмертя асоціюється з ясним вогнем, вільними іскрами. І, як віра й надія, знову спалахують вогні в її зоряному вінку. </span>
Лукаш за зраду найчистіших своїх почуттів, за зраду любові тяжко покараний: Лісовик перетворив його на вовкулаку. Цей символічний епізод змушує нас задуматися про вічні моральні цінності: хто зрікся духовного життя, загасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною.
<span>Проза життя знищує прекрасну мрію Лукаша, буденщина засмоктує, наче поліське болото. Проте мрію вбити не можна. Про це голосно співає сопілка у фіналі. </span>
<span>Справді, людина завжди може знайти в собі сили з будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу — через страждання, через усвідомлення своєї недосконалості, через самопізнання і добротворення.</span>
<span>Милосердие — это когда ты понимаешь других, когда приходишь в нужную минуту им на помощь, когда готов пожертвовать своей выгодой ради блага других. Именно таков главный герой рассказа Вася. Переживший в шесть лет страшную трагедию — потерю матери, лишенный отцовской ласки, предоставленный сам себе, мальчик, однако, не черствеет душой, а, наоборот, становится очень чувствительным к чужому горю. Вася — сын известного в городе судьи. Но это не мешает ему дружить с нищими бездомными детьми подземелья. Более того, мальчик дорожит этой дружбой. Вася не просто играет с детьми, он проникается их проблемами и старается, чем может, помочь обездоленным. Каждый раз, тайно приходя в заброшенную часовню, мальчик приносит друзьям яблоки из своего сада, а иногда и другие лакомства. А эпизод с куклой — разве это не проявление милосердия в высшей степени. Зная, как дорожит куклой, подаренной когда-то мамой, его младшая сестренка Соня, Вася все же упрашивает девочку одолжить на время игрушку больной, умирающей Марусе. Вася надеется, что игрушка немного развеселит грустную Маню. Жалея бедную Марусю, мальчик готов вынести любые наказания, только бы девочке стало лучше. Поэтому-то он и не смог вовремя забрать куклу, хоть тучи над ним уже сгущались. На вопрос отца, где кукла, Вася молчит. А ведь это молчание достается ему очень нелегко. Мальчику ни за что не хочется обманывать отца. Обман — это не в его правилах. Просто Вася боится, что правда ухудшит и без того тяжелое положение обездоленных людей и отнимет последнюю в жизни радость у умирающей Маруси. Милосердие проявляет и отец Васи по отношению к Тыбурцию. Как судья, отец Васи мог бы сообщить о Тыбурцие полиции. Но проникшись сочувствием к его судьбе, оценив благородное стремление бродяги заступиться за Васю, судья не делает этого. Более того, он просит, чтобы Тыбурций взял у него деньги. </span>
Будлеї- іноді називають літньою бузком. І суцвіття будлеї бувають подібних кольорів: пурпурний, лавандовий, блакитний, рожевий і білий, плюс до цього квітучі кисті будлеї володіють вишуканим ароматом. Але на відміну від бузку кущі будлеї цвітуть набагато довше: починаючи з літа і до перших осінніх заморозків. Ви, до речі, самі зможете продовжити період цвітіння будлеї, якщо будете вчасно обривати увядающие кисті.
Латинська назва: Buddleia davidii
Умови росту: Відкрите сонце і добре дренований грунт
Розмір: До 3 метрів у висоту і навіть більше, до 2.4 м в ширину
Зони морозостійкості: 5-9
Тип рослини: кущ
Колір квітів: Білі, рожеві, блакитні / фіолетові / лавандові, червоні, жовті / золотисті
Листя: Cерие / сріблясті, двоколірні
Час цвітіння: Літо
Використання в ландшафті: Клумби, бордюри, схили
Особливі якості: Квіти, приваблива листя, аромат, хороша для букета, приваблює птахів, джмелів, метеликів, посухостійка, легка в догляді