Том Сойер ближе к тем беспокойным и предприимчивым людям, которые осваивали неведомые земли и отодвигали всё дальше на Запад границу цивилизации — фронтир. А Гек Финн ближе к тем, кто бежал от цивилизации, чтобы жить наедене с природой.
Порозуміння та єднання людей в екстремальній ситуації
(за твором Джеймса Олдріджа «Останній дюйм»)
Зумій примусити серце, нерви, тіло собі служити.
Р. Кіплінг
Джеймс Олдрідж в оповіді «Останній дюйм» зображує події, які вражають своєю гостротою й проникливістю, показує силу волі й силу духу людини в екстремальних обставинах на межі можливого.
Професіональний пілот Бен — самодостатня особистість. Досвідченого професіонала, льотчика малої авіації з двадцятирічним стажем ніби цілком влаштовує його життя, та неспокій і сумніви заповнюють душу. Через специфіку роботи пілота дружина та син майже не бачать Бена. Сином, Деві, опікується тільки мати. Дружина Бена за роки постійної відсутності чоловіка звикла до свого самотнього життя і стала байдужою до батька свого сина. Мені здається, що такі взаємини між подружжям не могли не вплинути на характер і вчинки сина, який ріс невпевненим і плаксивим хлопчиком. Спроби батька налагодити теплі стосунки та порозумітися з ним не мали успіху. Бен не відчував духовного зв'язку з рідною дитиною й шкодував з цього приводу. Спроби дійти злагоди закінчувалися роздратуванням батька та слізьми сина. Багато було причин для таких складних відносин: байдужість дружини до його роботи та особи, егоїзм і самого Бена, який не намагався щось змінити в їх спільному житті. Упродовж двадцяти років своєї непростої роботи Бен не спромігся як слід облаштувати сімейне життя.
Одного разу вийшло так, що дружина поїхала і Бен залишився наодинці з десятирічним хлопчиком. Розгублений батько не уявляє як порозумітися з сином. Та якось Бен узявся за складну небезпечну роботу — зйомку фільму про акул у їхньому звичному середовищі — океані. І намагаючись зблизитися з сином, вирішив взяти його з собою у складний політ. Батько й раніше при нагоді завжди намагався зацікавити сина романтикою своєї професії. Бен вчив сина керувати літаком, пояснював йому всі незрозумілі життєві питання, але це виходило різко й грубо, нерідко доводило сина до сліз. Думаю, Бен любив сина, але настільки не звик піклуватися про дитину, що навіть забув узяти на завдання питну воду для хлопчика, захвативши тільки пиво та їжу. Залишивши хлопчика біля літака, Бен почав виконувати свою роботу. У цій бухті мешкало багато акул, вона так і звалася «акуляча». Потрапити в бухту й вибратися з неї можна було тільки літаком. На мій погляд, Бен узяв із собою сина, не усвідомлюючи всю серйозність та небезпечність цієї подорожі.
В океані акули напали на Вена, розшматували йому м'язи, пошкодили кінцівки. У такій скрутній ситуації Вен поводиться як людина з невичерпними потенційними можливостями сильного характеру. Батько усвідомлює, якщо він помре, хлопчик залишиться один, і доля його буде трагічною. Так настав час самого важливого випробування для Бена, ось де і знадобилися сила волі, загартованість, мужній спокій справжнього чоловіка. Ці риси він набув на своїй небезпечній роботі, і, завдяки їм, не скорився, як здавалось, непереборним обставинам. Так Бен, фізично виснажений, слабкий, з пошкодженими кінцівками, постійно втрачаючи свідомість, керує діями сина, знаходить ті єдині вірні слова, які впливають на свідомість сина, спонукають його до справжніх вчинків. Хлопчик — дитина — виконав майже неможливе: затягнув батька в літак і, керуючись його настановами, впорався з літаком, вирахував останній дюйм і вдало виконав політ. Це сталося тільки тому, що насправді Бен дуже любив свого сина «суворою любов'ю». Він зробив усе можливе, щоб його син подолав останній дюйм у боротьбі за життя. Я впевнений, Деві більше не буде плаксою після всього, що випало на його долю.
<span>Минув деякий час, і Бен вилікувався, хоча став калікою. Після одужання він ясно відчув, що «життя, яке йому подарував хлопчик», ще знадобиться йому. Треба до серця сина знайти ключ. Я думаю, батько знайде цей ключ і здолає «останній дюйм» у відносинах із сином. Цей дюйм, який розділяє «всіх і вся» дуже нелегко здолати, якщо не бути справжнім майстром, та Бен справжній майстер і справжня людина, він обов'язково подолає цей останній дюйм.</span>
Трагедия в его лени, он ничего не хотел делать. Целыми днями лежал на диване и отдавал поручения Захару. Если его звали с кем-нибудь отобедать, то он придумывал всякие отговорки (пример:на улице слякоть,он болен) Он был действительно болен, но это совсем другая болезнь - нежелание реагировать на окружающий мир. Причина этой лени - обломовщина. Всё произведение основано на обломовщине. <span>Только верный друг Штольц всячески пытается помочь Обломову,вытянуть его из трясины.Он знакомит Обломова с Ольгой и тот влюбляется в неё.Но даже любовь к женщине не помогла ему.Ольга полюбила будущего Обломова,того,что ей нарисовал Штольц и она сама.Поэтому их пара распалась.Было в жизни Обломова просветление-он стал ездить на обеды,приглашения.Гончаров писал-Обломов!Наш Обломов едет! Но и оно потом угасло.после ольги Обломов тяжело переживал разрыв отношений,год болел.Затем он пересилился на Выборгскую сторону,к вдове Пшениценой.она любила его,но по своему.и эта любовь не исправила его.Они жили в бедности,как писал гончаров,последний халат его износился..Обломов обрюзг,обленился в корень.И тут на помощь ему пришел Штольц..Возможно,Обломов был настолько ленив из-за своего детства.В детстве его холили,лелеяли,не давали ничего делать,чуть что-поднималась паника,что илюша простл,убежал гулять-вдруг с ним что-нибудь случится?В принципе.все так воспитывали детей в Обломовке.Поэтому и название этого ужасного порока-лени Ильи Ильича Обломова-Обломовщина,трагедия всей его жизни в ней.</span>
Любить природу - это заботиться о ней. Любовь к природе является обязанностью каждого из нас. Ведь если хорошо относиться к природе, то будет хорошо не только растениям и животным, но и человеку. Кроме того, в природе много прекрасного, много мелочей которые мы не замечаем. В эпоху прогресса важно не потерять связь с тем, откуда мы сами произошли.
Крутой вопрос) Какой поэт тебе нравится? Мне вот нравится Маяковский
Я сразу смазал карту будня,
плеснувши краску из стакана;
я показал на блюде студня
косые скулы океана.
На чешуе жестяной рыбы
прочёл я зовы новых губ.
А вы
ноктюрн сыграть
могли бы
<span>на флейте водосточных труб?
</span>
Я бы написала так
Это стихотворение близко мне. Маяковский "кидает вызов" окружающим, ставя невыполнимую задачу. Все свое творчество он бросал вызов. В основном власти. Или в любви. С Лилией Брик, с ее невзаимностью. И в этом стихотворении снова звучит вызов. В нем-весь характер Маяковского. Мне так и представляются яркие образы творческого человека, который видит "на чешуе жестяной рыбы...зовы новых губ", который показывает "на блюде студня косые скулы океана". Который, в конце концов, может невыполнимое- играть ноктюрн на водосточных трубах. Да и весь этот ноктюрн, скорее всего, творчество Маяковского. Ведь ноктюрн- пьеса, ситуативно или содержательно связанная с ночью или рожденными ею образами. Почему-то мне кажется, что Маяковский черпал вдохновение в ночи. Чего стоит его стихоторение
Ночь
Багровый и белый отброшен и скомкан,
в зеленый бросали горстями дукаты,
а черным ладоням сбежавшихся окон
раздали горящие желтые карты.
Бульварам и площади было не странно
увидеть на зданиях синие тоги.
И раньше бегущим, как желтые раны,
огни обручали браслетами ноги.
Толпа - пестрошерстая быстрая кошка -
плыла, изгибаясь, дверями влекома;
каждый хотел протащить хоть немножко
громаду из смеха отлитого кома.
Я, чувствуя платья зовущие лапы,
в глаза им улыбку протиснул, пугая
ударами в жесть, хохотали арапы,
<span>над лбом расцветивши крыло попугая.
</span>
Это лишь один из примеров, почему я думаю, что ноктюрн-творчество Маяковского.
Вот почему мне нравится это стих-е