Семь воронов" Братья Гримм
План:
1)Семь сыновей и долгожданная дочь.
2)Заклятие отца.
3)Красавица и дочь и правда о воронах.
4)Стеклянная гора и заточение братцев.
5)Жертва сестры.
6)Желание воронов сбылось.
7)Снова все вместе.
Богатый князь Верейский содержит оркестр из крепостных: "...Вдруг раздалась духовая музыка, и шестивесельная лодка причалила к самой беседке..." В конце концов старый князь Верейский женится на молодой Марии Троекуровой, которая его не любит:
<span>Источник: </span>http://www.literaturus.ru/2015/07/knjaz-verejskij-harakteristika-dubrovskij.html
<span>© Literaturus.ru : Мир русской литературы</span>
Чацкий- гордый, честнй и безстрашн . Страшно влюблен в Софью. Ради неё он вернулся в Москву.
Софья- легкомысленная дочь богатого мужчины. Всегда получает, то чего хочет.
1. Построена за порогами Днепра
2. Казак- свободный человек. (Прости, что на украинском, нет времени переводить) <span>Існує досить поширена думка, що в запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Проте це не так. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу навчання й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками. Тому новачок, незалежно від віку, приймався спочатку в «молодики». Молодик 7 років учився фехтувати, влучно стріляти, «реп'яхом» на коні сидіти, виконувати бойовий гопак (або його ще називали «січев'юн»), розвивав силу й спритність. Гопак колись був не танцем, а різновидом бойового мистецтва, що полягав у вмінні вести бій найперше ногами з багатьма суперниками. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юнаки служили джурами. Наприкінці навчання кожен мусив узяти участь у морському поході на Туреччину, виконуючи обов'язки зброєносця. </span>
<span>І лише тоді кандидат у козаки допускався до іспиту на звання запорожця. Такий іспит мав напівжартівливий характер. Спочатку юнак мав з'їсти миску дуже наперченого борщу і випити кварту (2 пляшки) горілки. Опісля пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра, і не впасти у воду. </span>
<span>Наступне випробування — подолати всі пороги, пливучи човном по Дніпру проти течії. На завершення молодик, осідлавши необ'їждженого коня задом наперед, без сідла й вуздечки мав проскакати по степу й благополучно повернутися. Перевіряли новачка й на такі якості, як кмітливість, товариськість, уміння не розгублюватись у складних ситуаціях. </span>
<span>Загалом же навчання в козацьких школах тривало досить довго, і навчання було всебічним: козак повинен був не тільки бути неперевершеним воїном, але так само знати грамоту, основи астрономії, медицини. Усім відомо, що кожен козак мав вірного друга — коня, тому кожен доглядав свого вірного товариша і при потребі лікував його. Тож знання з ветеринарії також слід було засвоювати. Кепський козак, який не вмів грати бодай би на одному народному інструменті, чи не вмів би співати й танцювати. А більших дотепників, ніж козаки, на той час важко було зустріти. Більш талановиті навчалися ще й основам дипломатії, вивчали іноземні мови, оскільки у невтомній боротьбі доводилося стикатися з різними країнами, а почасти козаки ще й наймалися, щоб використати своє вміння воїна. </span>
<span>Тож козаком бути — це почесно, але стати ним — надзвичайно складно.
</span>
3.Гуляли, веселились, пили горелку
4.Ответ во втором пункте
5.<span>Будь-які суперечки, які виникали між козаками, виносились на суд. Суд у козаків був словесний, але зі здоровим глуздом. Суддями була військова старшина. Головним суддею вважався кошовий отаман (його вирок не підлягав апеляції до Гетьмана). </span>
<span>Злочинець і постраждалий викладали перед суддями суть справи, після цього виносився усний вирок який і припиняв усі чвари й непорозуміння. Перед суддями усі були рівними. </span>
<span>Покарання були різними, в залежності від характеру скоєного злочину. За що карали: </span>
<span>- Вбивство побратима </span>
<span>- Крадіжку </span>
<span>- За зв'язок з протилежною статтю </span>
<span>- За содомський гріх </span>
<span>- За зухвалість щодо старших за званням </span>
<span>- За кривду жінки </span>
<span>- За пияцтво під час походу </span>
<span>Найтяжчим злочином було вбивство козака. За це, вбивцю прив’язували до вбитого і ховали разом з ним. За даними істориків таких випадків на Січі було зафіксовано не більше десяти. </span>
<span>Також смертною карою "віддячували” за крадіжку у козака. Але смертної кари можна було минути, якщо яка-небудь жінка одружиться з цим невігласом. У такому випадку крадія відпускали на всі чотири сторони, але він більше ніколи не мав права ступати на Січ Запорізьку. </span>
<span>Неминуча смерть чекала на того хто скривдить жінку. Адже такий злочин «знеславленню усього Війська Запорізького служить». Таке ставлення до жіночої постаті говорить про високу мораль козаків. Ніде, у XVIII ст. не можна було зустріти такої поваги до жінки як у козаків. </span>
<span>Крім смертної кари для покарання злодіїв використовувались й інші методи покарання, такі як: </span>
<span>- прив’язування до гармати на площі; </span>
<span>- шмагання нагаями під шибеницею; </span>
- дуель, коли виникали взаємні сварки.
<span>Досить часто для того, щоб уникнути покарання, використовували страхування. У випадку події, котру зазначали як страховий випадок, козак, котрий був застрахований, уникав покарання, а страхова компанія, як правило, жидівська, виплачувала страховку. При цьому розрахунок відбувався відповідно до встановлених шляхтою і жидами ставок. Досить швидко козаки створили власні січові страхові товариства.
</span><span>
Они были строгими, но справедливими.</span>
