Тоже ищу! ну а вообще типа походами своими прославился,сын султана Селима 1, отец Селима 2, очень любил Хюррем(Роксоляну)
Слова які не вживаються у сучасній мові - це історизми.
Наприклад: кріпак, лакей, земство, волос, жовтеня.
Синонімів у сучасній мові історизми здебільшого не мають.
Історія села Спасівки, розповідь про славний рід Судаків.
Напад татар на село.
Втеча Павлуся на татарському коні Зустріч з козаками, серед яких був і брат Петро;
Татарський кіш розбитий, ватажок Мустафа у полоні;
Визволення бранців — спасівчан і батька Степана;
Ганна у неволі Сміливий вчинок Павлуся
Небезпечні мандри на пошуки сестри.
Зустріч з сестрою.
Воля або смерть.
Повернення в Україну.
Хто є автором повісті? Як звати головного героя твору? Чому батько впровадив сина- богатиря з дому? Куди поїхав Іван Сила шукати долі? Що сталося з ним у вагоні поїзда? Коли і чому Олександр Гаррі писав цей твір? Чи був Іван героєм? Чи є у реальному житті прототип найсильніші людині світу? За ким бігла поліція? Ким був Міха Голий? Хто такий вуйко Микульцьо? З ким побився Сила у вуличному бою? Хто помітив верховинця після сутички? Хто знімався у фільмі ''Іван Сила''?Як звали тренера що виховував у ньому чемпіона? Чи засмутився учень через загибель наставника? Хто такий Магдебура? Хто переміг на Чемпіонаті Республіки? Як звали слідчого , який проводив допит ? Хто така мадам Бухенбах? Де і ким працював Іван на вокзалі та в мадам Бухенбах? Хто був незвичайним гостем на виступі в цирку?
Відповідь:
Пояснення:
Кобзареве слово "живе"
На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.
По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.