Стих который Д. написала к Р.
"Когда тебя не вижу две минуты,
<span>То вечностью мне будет каждый миг… </span>
<span>Ромео в мысли и мечты мои проник, </span>
<span>И мне любви не пересилить путы. </span>
Но если я тебя случайно встречу,
Идя с кормилицей в пресветлый храм,
Пусть будет от людей не протолкнуться там -
Я только лишь тебя средь всех замечу.
<span>Я, твой заслышав голос, умираю </span>
<span>И возрождаюсь, встретив милый взгляд. </span>
<span>Готова повторить сто тысяч раз подряд – </span>
<span>С тобой жизнь на земле подобна раю! </span>
Не спится мне, когда тебя нет рядом,
Ты – как лекарство против скуки мне.
<span>С тобою жизнь моя осмыслена вполне, </span>
А без тебя покажется мне адом.
<span>Но лишь глаза сомкну - мне сразу снится </span>
Любимый образ, мне даря покой.
О, как же я люблю, Ромео милый мой,
<span>Твой стройный стан, твои глаза, ресницы. </span>
<span>Ромео… Люди это имя-чудо </span>
Произносить не смеют без причин,
<span>Поверь, такой как ты – на всей Земле один, </span>
<span>И лишь тебя любить я вечно буду!"</span>
Золотое правило нравственности (морали) - "(не)поступай по отношению к другим так, как (не)хотел бы, что бы они (не)поступили по отношению к тебе".
т.е. не делай другим то, чего не хотел бы получить себе.
Примеры:"Не плюй в колодец - пригодится воды напиться"
"Не рой другому яму - сам в неё попадешь"
"Кто добру учится - добром живет"
как то так))
Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія». Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми — унікальний витвір. Розумієте — унікальний! Тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. Але є те, що нас об’єднує. Всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. Іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. Але ж озирніться! Всі ці люди — це ми з вами.
Кожна людина — неповторна! Тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. Давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. У всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. Любімо одне одного, поважаймо. Нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.
Основная мысль ,,В стране вечных каникул" ,то что сколько бы ты не отдыхал , надо учиться или работать , потому что ты можешь устать от отдыха.