<span>«Енеїда» І. П. Котляревського належить до травестійного жанру [від італ. переодягати], в якому використовується сюжет певного твору для зображення зовсім іншого, ніжу оригіналі, життя. Героїчний зміст оригіналу письменник подає в зниженому, жартівливому плані. Таким чином урочисто-піднесена розповідь перетворюється на бурлескну.</span><span>Назва твору пов’язана з ім’ям головного героя — Енея. За грецько-римською міфологією, Еней — син дарданського царя Анхіза і богині Афро-діти, один із героїв Троянської війни, оспіваної Гомером (VIII—VII ст. до н. є.) в «Іліаді» й «Одіссеї».</span>Еней є говним героєм поеми. Але Еней не сам, з ним усюди і завжди його вірні побратими-троянці. Яким же зображує І. П. Котляревський головного героя?Еней — відважний, хоробрий ватажок, який повів своє військо до Латинської землі. Автор, хоча іноді й за допомогою не дуже шанобливих епітетів, але з любов’ю змальовує його:Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний Завзятіший од всіх бурлак. Еней здатний і на бійку, і на розваги, і на «дипломатичні стосунки» з Ла-тином, Ацестом, Евандром та іншими царями; вміє майстерно танцювати, любить випити і погуляти.Портретний образ Енея зустрічаємо на сторінках поеми багато разів. Автор то милується ним:Прямий, як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий, Такий, як був Нечеса-князь, На нього всі баньки п’ялили, І сами вороги хвалили, Його любив всяк — не боявсь. А то змальовує у досить-таки непривабливому вигляді: Напали з хмелю перелоги, Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило,Еней у Котляревського і ланець, і поганець, «мутив, як на селі москаль». Він — призвідця і злодіяка всіляких витівок і бешкетів. У мирний час Еней любить добряче почастуватися хмільним, усмак поїсти, до втоми погуляти, досхочу виспатись. За розвагами й пиятикою він забуває навіть мету свого життя — побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадати йому про це. Енеєві притаманні й інші людські слабкості.<span>Разом з тим він наділений і досить симпатичними рисами: він «ласкавий, гарний і проворний, і гострий, як на бритві сталь» (тобто дотепний), доброзичливий, легко сходиться з людьми. Еней — вимогливий і суворий начальник, але добрий і справедливий, постійно дбає про своїх гольтіпак-троянців, тужить за загиблими. У скрутну хвилину, як справжній запорожець, звертається за правдою до громади.</span>
Тайное становится явным, Денискины рассказы. Двадцать лет под кроватью,Смерть шпиона Гадюкина, Где это видано, где это слыхано..., Где это видано?, Расскажите мне про Сингапур, Денискины рассказы. Зеленчатые леопарды, Все о Дениске и его секретах: Рассказы, Девочка на шаре, Все Денискины рассказы и детские повести, Он живой и светится..., Денискины рассказы: как всё было на самом деле, Волшебная сила искусства. Денискины рассказы
1904 год, год великих перемен для России, вдали грохочет Русско-японская война, а совсем близко назревает революционная буря, готовая поглотить все вокруг. Именно в этот период Аркадий Рылов пишет свою картину — «Зеленый шум». Идет-гудет Зеленый Шум,
Зеленый Шум, весенний шум!
Слабеет дума лютая,
Нож валится из рук,
И всё мне песня слышится
Одна — в лесу, в лугу:
«Люби, покуда любится,
Терпи, покуда терпится,
Прощай, пока прощается,
И — бог тебе судья!»
весна благоприятно действует на человека и он забывает обо всём
Когда приходит Весна у поэтов появляется вдохновение. Чаще всего поэты пишут свои стихотворения весной и о Весне. Так - как Весна это чудное и прелестное время. И в это время поэтам становится легче писать.
Так - как Весна проявляет свою крас поэтам, а они её очень хорошо видят.
