Придумать диалог между комаром и лягушкой можно так:
- Кто это так чудесно жужжит?
- Это я, комарик. А ты кто?
- А я лягушка. А подлети-ка ты ко мне поближе, комарик.
- А зачем?
- Я хочу поближе разглядеть твои прекрасные крылышки и длинный носик.
- Ну что, я красив?
- Да. А может ты подлетишь еще поближе, чтобы я услышала твое прекрасное жужжание?
- Конечно, лягушка. Слушай! Жу-жу-жу.
Не успел комарик присесть на лягушку, как она слопала комара.
начало
Главная героиня «Бедной Лизы», молодая девушка, родившись предположительно в крестьянской семье, воспитывалась в соответствии со строгими нравственными идеалами. Покойный отец ее «любил работу, пахал хорошо землю и вел всегда трезвую жизнь». Родители с детства внушали дочери правило «кормиться трудами своими и ничего не брать даром». Мать Лизы, рано потеряв мужа, осталась верной его памяти на долгие годы, «ибо и крестьянки любить умеют!»
На протяжении всего произведения заметна симпатия Николая Михайловича к своей героине. Возможно, он нарочно не раскрывает подлинную социальную среду своих персонажей, поэтому Лизу и ее мать можно отнести как к бедным горожанкам, так и к представительницам обедневшего дворянского рода. Ничто не указывает на то, что женщины были крепостными. Однако это не исключено, поскольку писатель подчеркивает, что Лиза «трудилась день и ночь — ткала холсты, вязала чулки, весною рвала цветы, а летом брала ягоды — и все сие продавала в Москве». Крестьянский быт и повседневная деятельность главных героинь также показывается автором в нарочито пасторальной манере: «...услужливая Лиза... побежала в погреб, принесла чистую кринку, покрытую чистым деревянным кружком, — схватила стакан, вымыла, вытерла его белым полотенцем».
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/25938333#readmore
Бідних сeлян
Грабував багатих і віддавав награбованe бідним
<span>У великому світі Маленький принц зустрівся з найрізноманітнішими формами нісенітниці: з нісенітницею властолюбства й честолюбства, нісенітницею власності й бездушної науки. Він шукав людей, але виявилося, що й з людьми погано, і без людей недобре. Всі вчинки й справи людей з погляду простої людяності виглядають дивними й незбагненними. Люди не зауважують безглуздості й перекрученості свого життя, тому що дивляться тільки очами. Хлопчик же бачить серцем. Тому йому відкриваються й недоліки, недосконалість цього миру, і справжня краса й правда. Важливу й чудесну істину відкрив Маленькому принцові Лисиць. Між живими істотами можливо не тільки байдужість і відчуженість, які зустрічає герой у світі людей. Між ними можливі також прихильність, любов, або, як виражається Лис, прирученность ».</span>И саме це відношення солідарності, прихильності відкриває дорогу до істини, до пізнання глибокої суті. Тому що тільки люблячи, співпереживаючи, співчуваючи, можна пізнавати мир. «Прощай, – сказав Лис. – От мій секрет, він дуже простий: зірко одне лише серце. Самого головного очами не побачиш». Таке відношення, такий погляд свідчить про шляхетність і істинність морального почуття автора. Серце дає можливість відрізнити фальшиве й штучне в людині від справжнього й природного<span>Але, на жаль, серце ніколи не відповістить на запитання: чому зла нісенітниця панує над людиною й у чому джерело її могутності? Але ж ми бачимо, що на всіх планетах, які відвідав Маленький принц, у тому числі й на Землі, саме безглузде переважає над силою, а вес осмислене й прекрасне здається слабким. І от той^-те-отут-те рятуйте! «ока», тобто досвід і розум, які пояснюють, який зміст укладений у тих відносинах, які серцю представляються дивного й позбавленими всякого змісту</span>Казка закінчується сумно. Маленький принц тужить за загубленою гармонією й любов’ю – але шляхи назад, у дитинство, більше немає. Однак немає й шляхи вперед, тому що, маючи тільки одне моральне озброєння, важко перемогти й усунути нелюдськість і зло. Таким чином, омана й істина перебувають у дуже тісному взаимоотношении. І щоб у них розібратися, потрібно прикласти чимало зусиль. У своєму добутку А. де Сент-Екзюпері спробував представити всі відносини у світі людей такими, які вони є насправді. Він говорить про речі, що створюють і підтримують життя, а тому мають безпосереднє відношення до життя людини. Він також говорить про речі, створених людиною, а тому несучих на собі відбиток його духу, пофарбованих його емоціями й почуттями<span>Зображуючи у своїй казці все те, чого не побачити очами, автор затверджує думку про те, що в житті кожної людини, і дорослого й дитини, неодмінно повинна бути присутнім любов до навколишніх його речей, доброзичливе відношення до всьому навколо. Тільки при такій умові життя буде, як у дитинстві, грати всіма фарбами й дарувати краще з того, що вона взагалі може подарувати</span>
