Творчість В. Короленка ще за його життя стало символом совісті та честі
епохи. Завдяки своїй спостережливості та вмінню розуміти людей,
письменник черпав сюжети для своїх творів з реальних життєвих подій.В.
Короленка письменник- гуманіст, в його творах людські почуття завжди
виносяться на перший план. Завдяки силі письменницького слова, автор
змушує нас співпереживати головному герою, разом з ним переживати
життєві труднощі, перейматися його думками і почуттями.У багатьох його
творах піднімається питання про те, для чого існує людина, яку роль він
відіграє в суспільстві. В оповіданні «Сліпий музикант» дуже чітко
простежується така тематика. Короленка надає можливість розібратися, що
дійсно є сліпотою людини: фізичне чи духовне її прояв.<span>«Сліпий музикант» — короткий переказ Перші
сторінки оповідання оповідають про те, що в родині багатих українських
поміщиків народився хлопчик. З часом дивний вираз обличчя маленького
Петрику, штовхає його мати на думку, що дитина сліпий. Лікар підтверджує
її здогадки і констатує, що хлопчик ніколи не зможе бачити.</span>Це
повністю змінює життя матері, вона починає безперервно піклуватися про
своє нещасний сина і дарувати йому максимальну кількість материнської
любові. У матері Петра є рідний брат — Максим Яценко, хоробрий чоловік,
якого ще з раннього дитинства тягнуло на безрозсудні подвиги.Він втік до
Італії, щоб взяти участь у протистояння з австрійцями у складі загону
Гарібальді. У бій він втрачає ногу і змушений повернутися назад на
батьківщину. Максим робить зауваження своїй сестрі, що вона не зможе
шляхом безмежної турботи про Петрику, виховати в ньому справжнього
чоловіка і сам бере на себе цю місію.Петрику ріс дуже вразливим
хлопчиком: його лякали звуки природи, він не міг впоратися з великою
кількістю емоцій від різних шумів і часто втрачав почуття від них. Дуже
часто маленький Петрику заходить до стайні, щоб послухати як старий
конюх йохим грає на своїй дудці.Ця музика захоплює Петю, духовно насичує
і заворожує його. Побачивши це, Максим просить конюха співати сліпому
хлопчикові народні пісні, що ще більше підкорює серце незрячого. Єдиним
другом Петрику була дівчинка Евеліна, дочка сусідського поміщика.Разом
хлопці росли, а вступивши в юнацтво, відчули справжні почуття один до
одного. Евеліна, душа якої переповнена любов’ю і жалістю до Петра,
приймає тверде рішення стати його дружиною, щоб все життя бути поруч з
коханою людиною.<span>Істинна сліпота і духовне прозріння До того
часу, Максим навчив грати Петра на фортепіано. Мелодія, яку він грав,
заворожувала всіх слухачів: сліпий хлопчик вмів матеріально відчувати
всі звуки, вони допомагали йому бачити навколишній світ без зору.</span>Це
дало можливість Петру усвідомити, що, незважаючи на свої фізичні
обмеження, він може стати корисним суспільству. Щоб прищепити племіннику
почуття життєвої боротьби, дядько Максим везе його на паломництво в
монастир, де знайомить головного героя з такими ж сліпими юнаками як
він.Єгорій і Роман втратили зір по різному: один, подібно Петру,
народився незрячим, другий осліп у 8 років. На відміну від Романа,
Єгорій був озлоблений на весь світ він заздрить своєму другові, що він
бачив навколишню природу, себе, і обличчя своєї матері.Роман же лагідний
і ласкавий, він намагається допомогти Петру, пояснюючи різницю в
кольорах, описуючи ті чи інші предмети. Через кілька років, Петро стає
відомим музикантом, публіка захоплюється його талантом.<span>На одному з
концертів Петра, Максим, почувши народні мелодії на його виконання,
розуміє, що саме в допомозі становлення сліпого племінника і був
головний сенс його життя.</span>
– А что мне отец, товарищи и отчизна! – сказал Андрий, встряхнув быстро головою и выпрямив весь прямой, как надречная осокорь, стан свой. – Так если ж так, так вот что: нет у меня никого! Никого, никого! – повторил он тем же голосом и сопроводив его тем движеньем руки, с каким упругий, несокрушимый козак выражает решимость на дело, неслыханное и невозможное для другого. – Кто сказал, что моя отчизна Украйна? Кто дал мне ее в отчизны? Отчизна есть то, чего ищет душа наша, что милее для нее всего. Отчизна моя – ты! Вот моя отчизна! И понесу я отчизну сию в сердце моем, понесу ее, пока станет моего веку, и посмотрю, пусть кто нибудь из козаков вырвет ее оттуда! И все, что ни есть, продам, отдам, погублю за такую отчизну!
О я в школе как раз это изучаю. но как я думаю у них отличия это. 1)трокуров богатый барин а дубровский нищий крестьянин. 2)троекуров более жестокий хитрый а дубровский добрый и честный 3)(это шутка) дубровский умер по вине троекурова а троекуров не умер. 4)троекуров не соблюдает законы дает взятки а дубровский честный и добрый прости я больше не знаю отличий, надеюсь я хоть чем нибуть помог.