Творчість В. Короленка ще за його життя стало символом совісті та честі
епохи. Завдяки своїй спостережливості та вмінню розуміти людей,
письменник черпав сюжети для своїх творів з реальних життєвих подій.В.
Короленка письменник- гуманіст, в його творах людські почуття завжди
виносяться на перший план. Завдяки силі письменницького слова, автор
змушує нас співпереживати головному герою, разом з ним переживати
життєві труднощі, перейматися його думками і почуттями.У багатьох його
творах піднімається питання про те, для чого існує людина, яку роль він
відіграє в суспільстві. В оповіданні «Сліпий музикант» дуже чітко
простежується така тематика. Короленка надає можливість розібратися, що
дійсно є сліпотою людини: фізичне чи духовне її прояв.<span>«Сліпий музикант» — короткий переказ Перші
сторінки оповідання оповідають про те, що в родині багатих українських
поміщиків народився хлопчик. З часом дивний вираз обличчя маленького
Петрику, штовхає його мати на думку, що дитина сліпий. Лікар підтверджує
її здогадки і констатує, що хлопчик ніколи не зможе бачити.</span>Це
повністю змінює життя матері, вона починає безперервно піклуватися про
своє нещасний сина і дарувати йому максимальну кількість материнської
любові. У матері Петра є рідний брат — Максим Яценко, хоробрий чоловік,
якого ще з раннього дитинства тягнуло на безрозсудні подвиги.Він втік до
Італії, щоб взяти участь у протистояння з австрійцями у складі загону
Гарібальді. У бій він втрачає ногу і змушений повернутися назад на
батьківщину. Максим робить зауваження своїй сестрі, що вона не зможе
шляхом безмежної турботи про Петрику, виховати в ньому справжнього
чоловіка і сам бере на себе цю місію.Петрику ріс дуже вразливим
хлопчиком: його лякали звуки природи, він не міг впоратися з великою
кількістю емоцій від різних шумів і часто втрачав почуття від них. Дуже
часто маленький Петрику заходить до стайні, щоб послухати як старий
конюх йохим грає на своїй дудці.Ця музика захоплює Петю, духовно насичує
і заворожує його. Побачивши це, Максим просить конюха співати сліпому
хлопчикові народні пісні, що ще більше підкорює серце незрячого. Єдиним
другом Петрику була дівчинка Евеліна, дочка сусідського поміщика.Разом
хлопці росли, а вступивши в юнацтво, відчули справжні почуття один до
одного. Евеліна, душа якої переповнена любов’ю і жалістю до Петра,
приймає тверде рішення стати його дружиною, щоб все життя бути поруч з
коханою людиною.<span>Істинна сліпота і духовне прозріння До того
часу, Максим навчив грати Петра на фортепіано. Мелодія, яку він грав,
заворожувала всіх слухачів: сліпий хлопчик вмів матеріально відчувати
всі звуки, вони допомагали йому бачити навколишній світ без зору.</span>Це
дало можливість Петру усвідомити, що, незважаючи на свої фізичні
обмеження, він може стати корисним суспільству. Щоб прищепити племіннику
почуття життєвої боротьби, дядько Максим везе його на паломництво в
монастир, де знайомить головного героя з такими ж сліпими юнаками як
він.Єгорій і Роман втратили зір по різному: один, подібно Петру,
народився незрячим, другий осліп у 8 років. На відміну від Романа,
Єгорій був озлоблений на весь світ він заздрить своєму другові, що він
бачив навколишню природу, себе, і обличчя своєї матері.Роман же лагідний
і ласкавий, він намагається допомогти Петру, пояснюючи різницю в
кольорах, описуючи ті чи інші предмети. Через кілька років, Петро стає
відомим музикантом, публіка захоплюється його талантом.<span>На одному з
концертів Петра, Максим, почувши народні мелодії на його виконання,
розуміє, що саме в допомозі становлення сліпого племінника і був
головний сенс його життя.</span>
Рассказ "В стране вечных каникул" учит тому, что абсолютно бесцельное, в угоду собственных удовольствий, времяпровождение, с бесчисленной чередой выходных, в один прекрасный момент может наскучить. А, наступившее за этим, разочарование, обязательно приведет к мысли о своей никчемности, в то время, когда твои друзья живут полноценной школьной жизнью, получая знания и самосовершенствуясь.
Дина- дочь Абдул- Мурата хозяин Жилина.Ей было тринадцать лет,она была одета в синюю большую рубаху. Волосы длинные. Она была похожа на своего отца. Дина была храброй девочкой, у нее доброе сердце,она сирота.
Когда Фолтон проснулся, на улице еще было темно. Сизый туман полз по улицам Берлина, заползая во все проулки, укрывая каждый уголок. Кто знает, сколько неприглядных дел было укрыто той плотной кисеей? В дверь позвонили: колокольный звон разнесся по пустому поместью. Фолтон вздрогнул, в который раз пообещав себе сменить звонок. Кто бы это мог быть? ******************************** "В окрестностях Берлина было найдено тело сахарного магната Фолтона, прибывшего в Германию 2 года назад. Обстоятельства гибели остаются весьма загадочными: в кармане убитого было найдено письмо..."-вещала диктор телевизионных новостей. В дверь постучали. -"Мисс Коннор, к вам клиент,"-Билли, дворецкий, тихо вошел в комнату. -"Да-да, Билли, четыре минуты." Детектив Коннор допила кофе, спустилась в гостиную. Спиной к камину сидел симпатичный мужчина. Возраст: около 24 лет, работает в офисе: вероятно, чей-то ассистент. Курит. Имеет рыжего кота. Чтож, посмотрим, что он может нам предложить. -"Джон. Джон Мендрейк,"-мужчина представился. -Детектив Коннор. Что привело вас сюда в столь ранний час? -Мужчина беспокойно оглянулся:"Я знаю, кто убил Стивена Фолтона!"
Моего друга зовут Саша . У него чёрно-коричневые волосы, зелёные глаза, и родинка под глазом. Он очень добрый, чуствительный, но смешной. Я его уважаю потомучто он мой друг.