<span>Основная идея рассказа
Е.Носова "Кукла" - доброта и сострадание ко всему, что окружает нас.
<span>
<span>Главный герой рассказа старик Акимыч, прошедший
войну, хоронит изуродованную куклу. Зачем? Доброго старика возмущает, что
кто-то мог так поступить с игрушкой, которая была так похожа на человека, ведь
игрушка была для ребенка другом, живым существом. </span>
<span>Акимыч размышляет над тем, почему мы
становимся такими жестокими, когда вырастаем, почему выжигаем глаза кукле,
ломаем ей руки и ноги, срываем с нее одежду. </span>
<span>Рассказ заставляет задуматься, почему люди
равнодушные, безразличные, безжалостные. И совсем не смешно, что старик выкопал
могилку для куклы и похоронил ее, настораживают его слова "Всего не
закопать". </span></span></span>
Соня Гурвич была студенткой Московского Университета. Она была евреейкой и жила в Минске. Попала на фронт, т.к. работала переводчицей, а потом зенитчецей.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
(с) В. Сосюра "Любіть Україну"
Україна - це наш спільний дім. Україна - приємний, ласкавий і такий домашній ґанок, на якому збирається вся родина-народ, щоб допомогти один одному чи отримати схвалення. Україна - це наш дім, наша душа і наше серце.
По-перше, всі ми український народ, який має спільну історію, спільні проблеми й спільне майбутнє. Ми ніколи, хоч які б не були невзгоди, не забудемо нашу спільну неньку Батьківщину. Звичайно, знайдуться ті, хто буде взагалі кричати, що ми не Україна, а Окраїна, що взагалі не люд, але не треба звертати увагу на тих, хто просто заздрить нашому братьскому духу й любові до країни.
Як казала Леся Українка:
...Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори...
І дійсно, це так! Це дійсно так! Адже де ще такі лани, де ще такі гори, ліси і степи? Все це поєднанно в одну картину, що міститься в Україні. І кожний українець може з упевненістю казати, що Батьківщина - це його домівка. Саме тому, по-друге, через цю ниточку, яка дуже міцна й не порветься з часами, треба величати Україну спільною домівкою.
Отже, попри те, що вороги намагаються нас розділити, знищити в нас зірнівки любові, у нас ніколи не зломиться дух патротизму, дух у віру кожного з нас і у те, що Україна - наш спільний дім.