1)Чарли Бекет 2) Четверо очень старых людей — родители мистера Бакета, дедушка Джо и бабушка Джозефина; родители миссис Бакет, дедушка Джордж и бабушка Джорджина. А еще мистер и миссис Бакет. 3) Ж<span>или в деревянном домике на окраине тихого городка. 4)Бедная семя 5) Послушный,умный та сообразительный</span>
Пришла Весна. Пригорело солнце золотое, а наши дни становятся всё длиннее и длиннее.Снег отяжелел и сел.Скоро побегут ручьи.Цветёт любовь и всё больше виднеются на лицах людей улыбки.
Там короче главные персонажи Коля и его брат Володя. Они почти всё детство занимались на дому в деревне. Их папа брал их на охоту. Один раз они взяли на охоту с собой своих подруг. Одну из них ,Катеньку, Коля во время игры поцеловал.
Тем же летом папа забрал мальчиков в Москву к бабушке(ну и чтобы они там и учились). На день рождение их бабушки Вова подарил ей рисунок монгола, их учитель Карл Иванныч коробочку, а Коля написал стихи.
Потом весной у бабушки дома был бал. Туда приехали их друзья ,и князи с княгинями и с их детьми. Коля влюбился с первого взгляда 13-ти летнюю дочь одной из княгинь - Сонечку. На танцы Колька одел старую перчатку без одного пальца:)
В конце весны из их деревни пришло письмо что матушка серьёзно заболела. Ну мальчик с отцом поехали в деревню. но там все были с грустными лицами. Причина того что мама на грани смерти. Через пару дней она скончалась. На её похороны собралась почти вся деревня. Через неделю после похорон весь дом уехал в Москву. Когда бабушка узнала о смерти maman её начали мучать голюцинации.
Нет нельзя но можно было бы и самому подумать
<span>Оповідання
починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок – символ нових надій,
пробудження і переродження людської душі.
В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього
сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і
святості. Берегом озера знічев</span>”я <span> походжає Будда – божество, символ добра,
гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково
заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на
грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя.
Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата пожалів павучка
і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс, адже павук – символ зв”язку між світами, між
простором і часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя. </span>
<span>Будда бере
тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої знаходиться у
руках долі, і опускає її в озеро. І цією
павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись назовні, врятуватися
від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність, тобто, відсутність
співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила врятуватися самому та й
врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у море крові, а Будда у
печалі пішов собі геть. </span>
