В том,что нужно не унывать.Не быть как все, быть веселым и жизнерадостной не обращая внимания на всех.
На світі є книга, яка вважається однією з найстародавніших. Її називають Книгою Книг. Писати її почали ще кілька тисяч років тому. Це Біблія, священна книга християнської релігії.Перша книга Біблії називається Книгою Буття. Там розповідається про створення світу, Адама та Єву. Біблія поділяється на Старий та Новий Заповіти. Старий в основному розповідає про історію єврейського народу, там описано багато жорстокостей, тому його читають мало. Він вважається священною книгою для релігії іудаїзму теж.У Біблії викладені моральні закони, принципи. У Старому Заповіті це десять заповідей: не вкради, не убий, шануй батьків та інші. Багато важливих принципів моралі розказано в Новому Заповіті теж.Я більше ознайомлений з Новим Заповітом. Новий Завіт розповідає про Сина Божого Ісуса Христа, його чудове народження у Діви Марії. Він вчив добру, воскрешав мертвих, зціляв хворих. Прості люди захоплювалися ним та запрошували його в гості. Але церковники побачили в Ісусі загрозу для себе. Вони злякалися того, що люди слухають його більше, ніж їх.Біблійне Євангеліє розповідає про те, як Іуда зрадив свого Вчителя, як Понтій Пілат судив Ісуса, як пророка розіп'яли на хресті. А потім Ісус воскрес та явився своїм учням та ученицям.Люди дотримуються в житті далеко не всіх настанов Христа. Навіть в церкві. Наприклад, Ісус свого часу вигнав з храму торговців. А сьогодні в кожній церкві продають свічки, книжечки, іконки, беруть гроші за хрестини та інші обряди. Я думаю, що якби всі люди дотримувалися біблійних заповідей, принципів, то жити в світі стало би набагато краще.<span>Біблія чинить великий вплив на літературу. Українські письменники, наприклад, використовують біблійні легенди, образи, притчі, заповіді в своїх творах. Прикладом можуть служити поема Т. Шевченка “Неофіти”, його поезії “Ісайя. Глава 35”, “І мертвим, і живим, і ненародженим”, “Чорнобильська мадонна” І. Драча, та інші твори.</span>
В когось вона є. Хтось її втратив. Комусь вона не дає спокійно жити… Хто вона взагалі така, ця совість? Чи потрібна вона сучасній людині? Питання не з легких. Насамперед, треба розібратися, що таке совість.
Як правило, про неї починають думати тоді, коли вона вже мучить людину. Особливість совісті в тому, що вона не має чітких зовнішніх критеріїв. Поняття совісті у кожної людини своє. Вона надає людині орієнтир в світі її пріоритетів та вчинків. Совість допомагає оцінити свою поведінку з точки зору моральних цінностей конкретної людини. Те, що для одного є неприйнятним, для іншого – деталь, не варта уваги.
На мою думку, совість – здатність людини до морального самоконтролю, що висвітлює всі думки та вчинки з позиції «добро/зло». Якщо людина робить хибний крок, або помилковий вибір, чи просто кривдить близьку людину, наприклад, совість як внутрішній дзвіночок починає тривожити її, нагадуючи, та звертаючи увагу на те, що саме було зроблено неправильно. Таким чином, людина має можливість виправити свою помилку та тим самим розвиватися як особистість.
Але є такі люди, що не звертають уваги на совість. Вони продовжують робити неправильні вчинки і врешті решт встають на темну сторону свого шляху. Голос їхньої совісті не зникає, ні, але він слабшає та робиться зовсім нечутним. Такі люди можуть наробити в своєму житті та житті близьких багато нещасть. Совість завжди йде рука об руку з добротою та чесністю. Прислухайтеся до неї, це ваш безцінний помічник, який в будь-яку хвилину готовий прийти вам на допомогу, щоб зробити сильною, чесною, духовно розвиненою особистістю з гарною душею.
<span><span /></span>