Швабрин и Гринёв спустились к реке. Швабрин был опытнее Гринева.Но Пётр был сильнее и смелее, потому что Бопре давал уроки в фехтовании. Они долго не причиняли вред друг друг, но Швабрин начал ослабевать,и Гринёв начал наступать, загнав его почти в самую реку. Вдруг Гринёв услышал своё имя, обернулся и увидел Савельича. В это время Швабрин ранил Петра в грудь пониже плеча. Гринёв упал и лишился чувств.
Кохання, здатне пережити смерть. Саме так можна охарактеризувати лейтмотив драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Почуття, що спалахнуло зненацька, здавалось би, не має права на життя. Дві сім’ї ведуть запеклу ворожнечу, просякнуту лютою ненавистю і кривавими розправами. Ромео впевнений, що кохає Розаліну, а до Джульєтти сватається Парис.
Кохання не знає кордонів. Оселившись у серцях Ромео і Джульєтти воно творить справжні дива: змушує забути про протистояння родин, міняє їхні характери. Читач бачить, як Джульєтта із романтичної вразливої дівчини перетворюється на сильну жінку, яка здатна боротися за право кохати і бути коханою.
Зміни торкаються і Ромео. Він розуміє, що кохання до Розаліни було надуманим, не справжнім. Романтична сцена під балконом, що так хвилює силою і красою почуттів, веде героїв до цілком логічного рішення – шлюбу. Як не дивно, більш практичною і вдумливою автор змальовує саме Джульєтту. Ромео, потрапивши у полон почуттів, не відразу зміг зрозуміти, наскільки ілюзорне і крихке їхнє щастя, право на яке ще належить відвоювати.
У юних закоханих є союзники. Перш за все, стара нянька Джульєтти. Жінка звикла жити серед багатих і знатних, любить гроші. Співчуваючи своїй вихованці, вона все ж радить вийти заміж за Париса. Враховуючи деспотизм батька, легковажність матері і обмеженість поглядів годувальниці, дівчина залишається абсолютно самотньою у власному домі.
Залишається ще монах Лоренцо – людина освічена і прогресивна. Він розуміє, що країна втягнута у чвари між знатними вельможами. Наївно думаючи, що кохання між членами родин Монтеккі і Капулетті здатне побороти вікову ворожнечу, монах погоджується допомагати закоханим. Низка випадковостей, як це і буває у житті, призводить до сумної кінцівки – герої гинуть, ще раз освідчуючись один одному у коханні.
Трагізм фіналу просто приголомшуючий. На перший погляд смерть закоханих видається безглуздою. Проте трагедія мала свої позитивні наслідки: ворогуючі сторони, нарешті, помирилися. Кохання Ромео і Джульєтти стало всесвітньовідомим прикладом краси і сили почуття. Змінювалися епохи, з’являлися все нові покоління юних мрійників, але історія шекспірівських закоханих і сьогодні продовжує жити і хвилювати серця.
http://ukrtvory.ru/koxannya-romeo-i-dzhulyetti.html
В 1815 году шестнадцатилетний Пушкин сильно увлекся Екатериной Павловной Бакуниной (фамилия по мужу – Полторацкая) – сестрой одного из его лицейских товарищей. Девушка вместе с матерью часто приезжала в Царское Село, чтобы увидеться с братом. Современники отмечали ее привлекательную внешность и хорошую фигуру, обаяние, талант к живописи. Она с легкостью покорила не только юного Александра Сергеевича, но и других лицеистов. В их числе – Пущин. Влюбленный в Бакунину Пушкин написал несколько элегий. В них господствовала тема неразделенных чувства. По мнению некоторых литературоведов, в общей сложности Екатерине Павловне поэт посвятил более двух десятков стихотворений. Весьма трудно рассказать в подробностях, как складывались отношения Пушкина и Бакуниной. Взаимностью она ему точно не отвечала. Вероятно, их общение ограничилось несколькими мимолетными встречами. В так называемом донжуанском списке Александра Сергеевича Екатерина Павловна упоминается под псевдонимом «Катерина I».
Стихотворение «Слеза» датируется 1815 годом. Михаил Лукьянович Яковлев – однокурсник Пушкина – положил текст на музыку. Впервые произведение было напечатано вместе с нотами почти через десять лет. Простое и по форме, и по содержанию стихотворение позволяет взглянуть на зарождение в душе поэта первой юношеской любви – мучительной, безответной, приносящей невыносимые страдания. Естественно, Пушкин-подросток преувеличивал свое горе, слишком серьезно относился к чувствам, возникшим к Бакуниной.
Сюжет «Слезы» легко передать при помощи одного предложения – лирический герой рассказывает гусару о том, как потерял возлюбленную. При этом не очень понятно, то ли их роман завершился, то ли она умерла. Сомнения возникают из-за следующей строки: «Гусар! уж нет ее со мною. ». Герой настолько погружен в горе, что не способен сдержать слез. Вояка осуждает подобную эмоциональность. По его мнению, стыдно плакать о девице. Лирический герой считает, что его может понять только тот, кто сам когда-либо испытывал подобное горе. Конечно, в стихотворении явно выражен юношеский максимализм. Зато оно как нельзя лучше передает ключевые особенности первой любви.
2 . мне она понравилась больше потому что там изображен добрый мальчик который гладит лисичку это показывает что он храбрый и что у него доброе сердце.
Https://briefly.ru/pushkin/kapitanskaya_dochka/
там ещё аудио книга в конце
