Годину тужити - вік жити; Справжнім дзеркалом наших думок є наше життя; Життя має тільки ту цінність, якою ми хочемо його наділити;
<span>Життя - це смертельна недуга, і до того ж, дуже заразна. </span>
<span>Життя Кайдашів було більш-менш мирним, доки Карпо та Лаврін не оженилися. Після одруження синів починається нещадна боротьба за «твоє» і «моє». Кожен із синів вважає себе справжнім господарем. Сварки між ними ведуться за розділ батьківського господарства. Молодиці й собі готові повидирати одна одній очі за якісь мотовила чи кухлі. У цих постійних сварках проявляється дріб’язковість героїв. Син б’є батька, невістка виколює свекрусі око. І за що? За те, що при сварці Мотрина дитина розбила кухля Кайдашихи. І ось уже в обох хатах повно ґвалту: летять горщики та полумиски, кричать діти.
</span> Куди може піти Кайдаш, щоб не бачити бійок та не чути сварок? У шинок. Тут він виливає своє горе за чаркою. Це доводить його до білої гарячки, і він потопає майже у калюжі. Карпо стає грубою, черствою людиною, яка не поважає рідних батьків, але постійно відстоює своє право на «моє». «Ходім у волость,- каже Карпо братові,- бо я своєю часткою не поступлюся». Лаврін теж втрачає свою ліричну душу. Він, як і Карпо, вперто бореться за своє «моє». Гине і прекрасна душа Мелашки, яка потрапила в це пекло. Вона разом зі свекрухою щодня лається з Мотрею. Кайда-шиха готова з’їсти свою старшу невістку. Хто ж винен в тому, що люди з прекрасними рисами гинуть морально? Винен у цьому існуючий лад. В обставинах експлуататорського ладу ці риси і чудові здібності героїв не можуть розвиватися, вони гинуть під впливом соціального зла - приватної власності. Ці риси вдачі та здібності витрачаються не на користь суспільству, а на боротьбу за «твоє» і «моє». Ус ю свою енергію, свіжі сили зовсім молоді люди віддають сваркам, лайкам та бійкам.
<span>І навіщо цих безкінечних конфліктів? Усього цього можливо було б уникнути.Для початку досить того щоб вони почати висловлювати свої думки без галасу і постаралися б зрозуміти опонента, погодитися на перемир'я і відшкодувати збитки щоб у подальшій бесіді не нашкодити собі.</span>
<span>Ось ты вже відкрив конверт, отже закінчив школу, сподіваюсь з відмінними оцінками. Як я бачу ти вже дорослий, крокуєш у самостійне життя, сподіваюсь вже маєш мрію, бажаю ії здійснення, та мого побажання замало, потрібно і тобі проявити бажання, сподіваюсь у майбутньому, все вийде так як ти хотів. За плечами вже поріг рідної школи, рідного класу, а в голові дивовижні моменти які неможливо забути. Якщо будеш сумувати за школою, пам'ятай, для тебе двері до неї завжди відчинені. Заходь, читай з усмішкою того листа, якого ти писав ще коли сидів за партою, не забувай свою школу.
</span>
У кожного є свої страхи і це природньо. І я хочу розповісти цікаву історію про свого друга Анрія. Який спас мене не зважаючи на те ,що він дуже боявся глибоких місць на річках та озерах. Ось це був літній ,теплий, красивий день. Мені зателефонував найліпший друг Андрій який запропонував сходити на пляж по засмагати. Ну ось ми приїхали і вирішили зайди у воду скупатися.
Там біля берега метрів два у перед було десь метер води не більше. Але так я люблю плавати я попливла далі. І тут як на зло посер озера де глибина майже три метри схопив корч ногу. І єдиний мій друг який боїтся глибини витащив мене на сушу. Хоча на озері було вдосталь людей. І ось я вважаю що це був героїчний вчинок. Тому геройство полягає в тому, що ти долаєш страх.
У літературному доробку великого українського письменника І. Франка є чимало різноманітних за жанрами творів. Це й поезія, і драматургія, і проза. Всі вони мають велику мистецьку цінність. Але я особисто віддаю перевагу Франкові, його яскравій і неповторній, ніжній ліриці, його віршам про кохання. Мім улюблений твір поета — вірш «Чого являєшся мені у сні?», який увійшов до славетної збірки «Зів’яле листя», створеної 1886 року. Покладений на музику композитором К. Данькевичем, він став популярним романсом.