Нещодавно ми вивчали твір Андрія Чайковського "За сестрою"Він мені дуже сподобався.А особливо головний герой твору Павлусь.У мене чудове ставлення до нього,я б хотів брати приклда з нього.Він попри всі негаразди хотів врятувати свою сестру.Я дуже нього за це поважаю і хочу зробити теж якись подвиг,як Павлусь.Меніі дуже подобається цей твір і я раджу всім його прочитати.
1. Климко у степу;
2. Життя з дядьком у бараці
3. Смерть дядька
4. Зустріч із солдатом
5. Білі гори
6. Климко та Зульфат на базарі
7. Подяка врятованої дівчинки
8. Доброта тітки Марини
9. Повернення додому
10.Постріл
<span>1Хлопець бере на себе відповідальність, аби врятувати життя батькові.
Батько пишається сином:«Отже, Девi все-таки запам’ятав, що треба
вирiвняти лiтак, держати потрiбнi оберти мотора i швидкiсть! Вiн це
запам’ятав. Славний хлопчина! Вiн долетить, Вiн впорається! Бен бачив
рiзко окреслений профiль Девi, блiде обличчя з темними очима, в яких
йому так важко було щось прочитати.»
2</span>
<span>Зміна думки батька про сина в екстремальній ситуації: «”Вiн,
здається, хлопець розвинутий”, – подумав Бен, дивуючись чудному напрямку
своїх думок. Цей хлопець iз спокiйним обличчям був чимось схожий на
нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий i навiть
невгамовний характер. Але блiде, трохи широкувате обличчя виглядало
зараз нещасним.»
3</span>
Хлопчик обділений увагою, материнською турботою та батьківською опікою, а
батько вважає приблизно так: «…десятирiчного сина, що народився надто
пiзно i, – Бен розумiв десь у глибинi душi, – чужого їм обом,
самотнього, неприкаяного хлопчика, який у десять рокiв розумiв, що мати
ним не цiкавиться, а батько – стороння людина, яка не знає, про що з ним
говорити, рiзка й небагатослiвна в тi лiченi хвилини, коли вони бували
разом.» З цього ж уривку ми маємо можливість дізнатись, що дружніх
стосунків між батьком та сином немає, вони абсолютно чужі одне одному
люди.
«Тіні забутих предків», правдиву казку Гуцульщини М. М. Коцюбинський закінчив у 1919, а вперше надрукував у 1912 році. Написанню твору передувала велика і напружена робота: письменник вивчав фольклорно-етнографічні матеріали про Гуцульщину (звички, побут, фольклор гуцулів), збирав наукові статті монографії: особисто, поїхавши до Криворівні, ознайомився з місцевою природою.
Коцюбинський не просто хотів змалювати та описати життя казкового народу, він прагнув зазирнути в душу людини, показати її світосприйняття і внутрішній світ. Коцюбинський — художник-психолог хотів зрозуміти саме психіку гуцулів, адже я маючи величезну фантазію, вони вірять в перекази і легенди, надзвичайні сили природи і ворожіння.
<span>Глибокі язичники, вони все життя проводять у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори, води. Вірять, що є люди, які знають мову духів, вірять в силу слова, в чародіїв, що супроводжують бурю, град і грім. </span>
<span>Саме тому не останнє місце в повісті належить нявкам і Чугайстру, градівнику Юрі, що в змозі відвернути бурю, ворожці Химі, що неодноразово заважала і шкодила Іванові. Всі ці персонажі ще раз підкреслюють страх гуцулів перед нечистою силою і силами природи. </span>
<span>У повісті щільно переплітається фантастика і реальність. Особливості цього краю накладають певний відбиток навіть на побут, звичаї гуцулів. </span>
З самого початку йде розповідь про хлопця, і нібито все досить просто, але вже й тут є елементи фантастичного. Неспокійний, дивний хлопчик все частіше наводить матір на думку, що при пологах, мабуть «не засвітили свічки» і їй замінили сина на бісеня.
<span>Отже, від самого народження Іван потрапляє в фантастичний світ вірувань, і вже в сім років він знав, що на світі є нечиста сила і злий дух править всім, що в лісах є лісовики та веселий чугайстер, що роздирає нявок. Ці знання ніколи не ставились під сумнів, так було і по-іншому не могло бути. </span>
<span>Фантастичною, наприклад, є зустріч малого Івана зі щезником. І хоч ми розуміємо, що це лише уява хлопчика, який дуже вірить в надзвичайні сили, але для Івана це досить реально і важливо. </span>
<span>У дорослому житті фантастичні елементи присутні в житті Івана в різних формах. Цікавим є свідоме обожнення вогню на полонині. Люди вірять в живу силу вогню, що захищає їх від ворогів, допомагає в повсякденному житті. Навіть просте запалення вогню супроводжується різними ритуалами і горить протягом літа. </span>
<span>Майстер психологічної новели, Коцюбинський знаходить напрочуд вдали засоби для розкриття внутрішнього світу Івана, поєднуючи його з природою Душа гуцула, не лише може чути мелодію гір, лісів, струмків, а й здатна створювати свою музику. </span>
<span>Протягом життя Івана супроводжують фантастичні події, що пов'язані зі світосприйняттям, вірування гуцулів. Найреальнішим, найчистішим є почуття між Іваном і Марічкою, але й воно незримо пов'язано з вигадками. Після смерті коханої Іван часто відчував її, це ніжний голос, наприкінці зустрічається з Марічкою-нявкою, розмовляє з нею. І розуміємо, що це лише плід збудженої уяви, але Іван ніби насправді чує поклик коханої, що змушує його йти на її пошуки, на її оклик і, втративши пильність, Іван зривається в провалля, а згодом помирає. </span>
<span>Є ще багато прикладів фантастичного в повісті: те що мольфар Юра зупиняє хмари, танець Івана на галявині із Чугайстром, ворожіння Юри над лялькою, що уособлює Івана, постійні ворожіння Пала гни на врожай, на гарну худобу та інші. </span>
Вражаючим і дуже дивним є обряд поховання. У хаті лежить покійник зі свічкою в руках, в його головах спочиває душа, що ще не покинула хату, а біля нього поставлено багато лавок для людей, як в театрі. Трохи згодом зібралась молодь, щоб повеселитись. Сміх, крики в різних кутках хати, що продовжуються цілу ніч, і це в ту мить, коли поряд лежить покійник.
<span>Досить дивно для нас, але звично для гуцул якнайбільше людей повинно побудувати і якнайвеселіше повинно бути в хаті тієї ночі, щоб не було сумно і страшно жити людям цього дому. Автор хоче показати, що гуцули цінують життя більше, ніж смерть, що вони довго не замислюються над смертю людини, зневажають її і навіть не оплакують померлого. </span>
<span>Не є випадковою і назва повісті, що повністю віддзеркалює її зміст. Серед гуцулів, відрізаних горами від широкого світу, збереглися ті давні світовідчуття, коли природа і людина, дійсність і вигадка. Реальне й фантастичне зливались водне нероздільне ціле.</span>