Книги були одним з найвизначніших винаходів людства ,люди в них в них могли виливати свою душу ,заховувати якусь ідею, а коли ми їх читаємо то ми розвиваємо фантазію ,збільшуємо свій словниковий запас. Якби не було книг то до нас не дійшли б ті думки ,що хотіли нам донести автори. Я не можу уявити свого життя без книжок ,коли починаєш читати книгу то ніби живеш у ній, переміщуешся у той час, переживаєш разом з героем. Я вважаю,
книги є найкращим, що могло вигадати людство, без них би ми не були людьми.
7 раз відмірь 1 раз відріж !
У моєї мами руки ніжні ніжні мов пелюстки
. друзі говорять мені що посмішка моя неначе
. день сьогодні похмурий ніби чорна фарба на
4 незмогла придумать
Потрібно все доводити до кінця. Якщо ти почав робити якусь справу, то її потрібно закінчити. Адже це все ускладнює, і тобі буде приємно, та іншим.
Цитатна характеристика Павла:• відокремленість від оточуючих: «Якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою»;• доброта: «...за великим Павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять хлопця...» (Дід Антип про хлопця)• рухливість: «...ішов перехильцем, як качка, коливаючи своїм химерним горбом, і якось кумедно махав руками, вивертаючи долоні»;• вміння спілкуватися з дітьми: «...слухали його поважну, навчаючу мову, коли він що розповідав їм або роз’яснюючи, як треба гратись, або розказуючи якусь цікаву побрехеньку чи довгу заплутану казочку»;• «пам’ять у Павла прегарна, й він завжди пригадує свої сни до найменших подробиць...»• самотність: «Через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними»;• лагідність, доброта: «...гарний світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним»;• любов до природи: «...любив звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам»;<span>• доля хлопця (дід): «З їхньою долею далеко не заїдеш. живе ненька, живе дід, той доля жива, а помремо...» ,«ех, дала серце, та не дала вроди... А нема вроди, нема й щастя. І завіщо покарав Господь?»</span>