Основная идея «Слово о полку Игореве» - единство Русской земли, призыв к русским князям прекратить взаимные раздоры и вместе выступить против общего врага. автор «Слова» выражает думы и стремления русского народа – в этом заключается народность произведения.
Ответ:
Чувак.Держи
Объяснение:
Протягом двох тисячоліть весь світ виховується на казках і переказах, піснях і притчах, узятих із Біблії.
Біблія дійшла до нас крізь товщу століть. Її забороняли, палили, але вона вціліла. Знадобилося 18 століть, щоб скласти Біблію. Над нею працювало понад 30 авторів. Було написано 66 книг Біблії на різних мовах людьми, що жили в різний час.
Великі художники світу відображали у своїх картинах біблійні сюжети.
Картини Караваджо (1573-1610) викликали гарячі суперечки, тому що вражали своєю незвичністю. Також неабиякий був характер цього художника - зухвалий, глузливий, зарозумілий.
Серед картин Караваджо немає святкових сюжетів - таких, як «Благовіщення», «Заручини», «Введення в храм», які так любили майстра Відродження. Його тягнуть теми трагічні. На його полотнах люди страждають, відчувають жорстокі муки. Караваджо спостерігав ці тяготи життя. На картині «Розп'яття святого Петра» ми бачимо страту апостола, який був розп'ятий на хресті вниз головою. «Звернення Савла» показано безжалісне гоніння на християн, їх смерть під п'ятою коня і момент осяяння Савла. По дорозі в Дамаск його раптово засліпив небесний промінь, і, впавши з коня, він почув голос Христа: «Савле, за що ти мене караєш?» Після прозріння Савл стає одним з найбільш відданих учнів Христа - апостолом Павлом.
Як народну драму Караваджо показує сцену «Положення в труну». Неживе тіло Христа дбайливо підтримують учні. Застигла рука Спасителя звисає до гробової плиті, над чорним простором могили.
У картинах Караваджо на євангельські сюжети вражає буденний вигляд персонажів. У євангельських сценах він показує життя простого народу. Сучасники Караваджо свідчать: він споглядає все, що не було скопійоване з життя. Художник називав такі картини дрібничками, дитячими та ляльковими речами.
Встал Жилин, раскопал щелку побольше, стал смотреть.
Видна ему из щелки дорога — под гору идет, направо сакля [Сакля — жилище кавказских горцев] татарская, два дерева подле ней. Собака черная лежит на пороге, коза с козлятами ходит — хвостиками подергивают. Видит — из-под горы идет татарка молоденькая, в рубахе цветной, распояской, в штанах и сапогах, голова кафтаном покрыта, а на голове большой кувшин жестяной с водой. Идет, в спине подрагивает, перегибается, а за руку татарчонка ведет бритого, в одной рубашонке. Прошла татарка в саклю с водой, вышел татарин вчерашний с красной бородой, в бешмете [Бешмет — верхняя одежда] в шелковом, на ремне кинжал серебряный, в башмаках на босу ногу. На голове шапка высокая, баранья, черная, назад заломлена. Вышел, потягивается, бородку красную сам поглаживает. Постоял, велел что-то работнику и пошел куда-то.
Проехали потом на лошадях двое ребят к водопою. У лошадей храп [Храп — здесь: нижняя часть морды у лошади] мокрый. Выбежали еще мальчишки бритые в одних рубашках, без порток, собрались кучкой, подошли к сараю, взяли хворостину и суют в щелку. Жилин как ухнет на них: завизжали ребята, закатились бежать прочь — только коленки голые блестят. (Л. Н. Толстой Кавказский пленник)
<span>Быт татар, природа кавказа раскрыты автором реалистически, через восприятие Жилина. Татары в представлении жилина делятся на добрых, сердечных и тех, кто обижен русскими и мстит им за убийство родственников и разорение аулов (старик татарин) . Обычаи, быт, нравы изображены так, как воспринимает их герой. </span>
Томущо Мігель де Сервантес образом Дон Кіхота хотів висміяти безглуздість лицарських романів які на той час були дуже популярними,а ці лицарські романи купляли здебільшого збіднілі селяни.Тому головним героєм є Дон Кіхот- збіднілий гідальго як предстаник всіх біднийх людей які втратили глузд від лицарських романів.