Вранці випливло ясне сонечко на погідне небо оглянути, що зробила ніч із землею. Вітер стих, і чистий, свіжий сніг сріблом сяяв під блакитним наметом неба. Земля наче вбралась на Різдво у білу сорочку.
<span>За Михайлом Коцюбинським
це і опис (тому що описується як коїлось, як що виглядало) і розповідь</span>
Краса в природі, це є наше життя. Природа теж живе як і ми. Вона не помирає, а оживає. Наприклад: дерева, вони ростуть, але не помирають. Так само і інші дерева і квіти. Наша душа теж має бути схожого на природу. Вона не має бути схожого на дерев які вже не мають життя. Ми і наші люди маємо жити з природою чудово, мирно, і оберігати її.
1) з*ясувальне, з*ясувальне, з*ясувальне
2)"Ось і принесли нам лебеді на крилах життя" - говорить до неба й до землі мій дід Дем*ян. Я не скажу: "хвилино, спинись". "Ну що ти шукаєш у цьому світі, бідний блукачу? - запитував я сам себе. -Що непокоїть тебе, що кличе?"
3)
<span>Бий, та дрібно, щоб знали чий син.
Близька соломка краще далекого сінця.
Хто пізно встає, тому хліба не стає.
Про вовка річ, а він навстріч.
Порожній колосок вище від усіх.
Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.
Охота гірше неволі.
</span><span><span>Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.
<span>
</span>Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.
Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.
<span>Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.</span></span> </span>