Ответ:
Одного разу, в зимовий ранок маленькі дітки повибігали навулицю, щоб зліпити з м'якого сніга різні фігури тваринок. В дівчинки по імені Аліна вийшла невелика собака, а в Дмитрика і Ігора два зайчика. Маленька Оля зліпила кошеня і тоді вони разом для їх тваринок зліпили снігову бабу, яка захищала маленьких звірят. Вже почало вечоріти і дітки побігла назад додому. Раптом, коли ніч зовсім опустилася, маленькі звірята почали рухатися і роздивлятися, що навколи них.
Все було настільки цікаво, що вони могли підбігти до кожного кущика і довго роздивлятися його.
– Звірята, будь ласка, далеко не тікайте, бо можете загубитися! — сказала їм Снігова Баба, але твариники вже її не чули. Вони всі побігли в ліс, який був сильно засніжем пухким снігом. Все блищало під місячним сяйвом. Раптом, перед очима маленьких звірят появився великий, один сірий вовк. Він же був дуже старий і майже сліпий тому сприйняв звірят за живих, і погнався за ними. Тваринки думали, що їх зараз схопить, але вчасно прийшла на допомогу Снігова Баба, яка тримала в руці мітлу, і почала вона так мести тою мітлою в сторону вовка, що аж дужий вітер піднявся, що прогнав того вовка далеко в ліс. Раділи звірят і раділа Баба, що уже все гаразд. Прийшли вони назад на своє місце вже під ранок і коли сонечко вийшло із-за горизонту до них прийшли ті самі дітки, навіть, недогадуючись, де були їхні снігові друзі.
(Можете переробити під себе, я надала тільки основу, также можете добавити декілька речень)
