Коли я прочитав повість Г. Тютюнника "Климко", два почуття наповнили моє серце. Перше почуття - почуття жалю. Жалю, що маленький хлопчик, який ще міг жити і жити, так рано пішов з життя. Смерть, як завжди, забирає найкращих.
Друге почуття - почуття гордості. Гордості за те, що в моїй рідній країні є такі люди, як Климко. Залишившись сиротою, він не озлобився на світ, не почав йому мстити. Ні, його любов до всіх людей, любов до життя, була безмежна. Прагнення допомогти всім скривдженим, бідним, тим, що потрапили у скрутне становище, стояло у Климка на першому місці. Незважаючи на те, що скрізь гриміла війна, він пішов у небезпечну подорож, щоб врятувати маленьку дитину, яка була йому чужою. З тієї подорожі йому не судилося повернутися.
Чого ж навчає нас ця повість? Вона вчить всіх нас доброти, сміливості, рішучості, мужності Вчить ставити чужі інтереси вище своїх. Вчить завжди приходити на допомогу іншим. Адже саме завдяки таким Климкам ми перемогли і вижили у тій війні. І лише будучи такими, як Климко, ми зможемо побудувати славне майбутнє для своєї країни.
Анна Андреевна Ахматова — большой и серьезный поэт, принесшая в литературу “поэтику женских волнений и мужских обаяний”. В своем творчестве она коснулась всех традиционных тем классической поэзии, но привнесла в них свое неповторимое звучание, обаяние своей необыкновенно тонкой натуры.
<span>Достаточно традиционна для русской поэзии тема Музы, не обошла ее и Анна Андреевна. Для нее это и божественная покровительница, и родная сестра, близкая подруга — много ликов у Музы Ахматовой. Но всегда это очень интимные переживания, нет в отношении Анны Андреевны к своей героине легкого пренебрежения или панибратства, а всегда — восхищение, граничащее с поклонением высшему существу. </span>
1)Виды бобров
2)Вид
жизнедеятельности (как живут,что обычно делают и что едят)
3)Как защищать от охотников
Может Кондратьев "Cашка''
