Наш боцман сховав у шухляді стола дві коробки шоколаду. Якось, виходячи з каюти, він не причинив дверей. Зацікавлена Машка сунула мордочку в щілину. Потім ускочила в каюту й почала господарювати там. Вона плигала по ліжку й зазирала до шухляд у шафочці і в столі.
Коли боцман повернувся, перед самісіньким його носом на палубу виплигнула Машка. В зубах вона тримала коробку шоколаду.
Боцман погнався за мавпою. Звіреня легко, мов пташка, метнулось по пароплаву. Матроси з голосним сміхом і свистом поспішили боцману на допомогу. Проворна Машка не давалась до рук. Вона плигала, ховалась, стрибала. Галас і метушня знялись на палубі.
Розохочені несподіваною розвагою, матроси не шкодували ніг.
— Половину шоколаду тому, хто відбере коробку,— крикнув боцман, наздоганяючи хвостатого злочинця.
<span>Та ось мавпа випустила коробку, а сама метнулась на щоглу. Радісно боцман схопив коробку й одкрив її. Матроси заглянули туди й зареготали. Коробка була пррожня. Машка ж сиділа на щоглі, доїдала шоколад і пищала від задоволення.</span>
"Федько-мій улюблений герой"
Моїм улюбленим героєм є Федько. Мені він сподобався з перших рядків оповідання. Це надзвичайно швидкий хлопець, у його голові завжди багато якихось ідей, він лідер серед однолітків. Незважаючи на його розбишацький характер, хлопці тяглися до нього, їм було цікаво з Федьком. Вражає сміливість хлопця, коли він не побоявся перейти на інший берег річки по крижинам, які весь час рухалися. Федько завждиговорить правду, навіть коли знає, що батько буде бити ременем. Хлопці не дружили, але коли Толя потрапив у льодяну пастку, Федько не роздумуючи кинувся йому на допомогу йврятував життя. Він ніколи не видавав своїх друзів, не кажучи вже про зраду. Федько був халамидником лише зовні. Душа в нього була прекрасною, чесною та порядною. На жаль, хлопчик загинув. Мені здається, що коли б Федько залишився жити, з нього вийшла б чудова людина.
Давным-давно на горе жил злой дракон. Рядом с этой горой находилась деревня. Жители очень боялись дракона, поэтому каждый год приносили ему жертву.
Однажды в эту деревню попал путешественник. Звали его Марко. Юноша оказался в этой деревне именно в тот день, когда жители должны были принести жертву. Марко узнал от жителей про Дракона и пообещал помочь. Он отправился к горе, а вместе с ним и девушка, которая должна была быть жертвой. Девушка показала ему дорогу и остановилась у входа в пещеру. Марко понял, что дракон внутри. Он зашёл.
В центре пещеры, окруженный алмазами лежал дракон. Существо зарычало на Марко и откинуло в сторону. Путешественник нащупал в воде меч. Он воткнул его в дракона. Монстр закатил глаза.
У входа в пещеру ждала Марко девушка. Она была счастлива видеть его целым. В деревне все обрадовались и устроили пир.
У «Лісовій пісні» зображено два світи — світ природи та її істот і світ реальний, із постатями звичайних людей. Між світом природи і людьми існують певні суперечності.
