Рассказ этот учит нас дружбе, пониманию, сочувствию и милосердию к бедным бездомным людям. Маленький мальчик Вася является примером милосердия и любви. Вспомните хотя бы как он таскал еду для Валека и Маруси, как он несмотря на запреты отца общаться с этими детьми -- общался с ними, он не бросил их в трудную минуту, когда Маруся была больна...
Маленький принц жив на маленькій планеті, яка «була трохи більше його самого». Жив він по твердому правилу: «Встав вранці, вмився, привів себе в порядок — і відразу ж приведи в порядок свою планету». На його планеті, як і на будь-який інший, росли трави корисні (прості квіти, які займали мало місця і нікого не турбували) і шкідливі (баобаби). Якщо «баобаб не розпізнавати вчасно», то потім від нього вже не позбутися, і якщо планета маленька, то баобаби, розрісшися, «розірвуть її на клаптики». Тому Маленький принц трудився, любив милуватися заходом, але «йому дуже не вистачало друга…». Одного разу із зерна, занесеного невідомо звідки, проріс крихітний паросток, не схожий на всі інші. Незабаром з нього виросла троянда. «Вона була така прекрасна, що дух захоплювало», але горда й уразлива. Маленький принц навчався любити свою троянду, але був занадто молодий і тому не розгадав за вивертами і примхами своєї квітки ніжність. Квітка дарувала Маленькому принцу свій аромат, освітлювала його життя, але, хоча він і полюбив прекрасну квітку і радий був їй служити, одного разу в його душі пробудилися сумніви, і він вирішив відправитися подорожувати з перелітними птахами. На першому астероїді жив один-єдиний житель — король, для якого всі люди — піддані. Це був абсолютний монарх, який не терпів непокорства, але добрий, тому «віддавав тільки розумні накази». Хоча король володів всього лише своєю маленькою планетою, він вважав, що володіє й іншими планетами і зірками, «він був воістину повновладний монарх і не знав ніяких меж і обмежень». Король вважав, що мудрість правителя полягає в тому, щоб чекати сприятливих умов, а потім вже наказувати. Але королі насправді нічим не володіють, вони тільки царюють. Маленький принц вирішив, що владолюбство безглуздо, він не захотів залишатися на першій планеті і порадив королю віддавати розсудливі накази, для того щоб вони виконувалися. На другий планеті жила марнославна людина, якій здавалося, що вона «найкраща, найбагатша і всіх розумніша», всі, ним захоплюються. Такі «люди глухі до всього, окрім хвали». Маленький принц втік від честолюбця, тому що честолюбство без всяких на те підстав безглузде. На третій планеті жив п’яничка, який пив, щоб забути, що йому соромно пити. І після першої, і після другої, і після третьої планети Маленький принц переконувався, що «дорослі — дуже, дуже, дуже дивний народ». На четвертій планеті жила ділова людина — до такої міри зайнята, «що при появі Маленького принца навіть голови не підняла». Ділова людина володіла зірками, тому що до нього «ніхто не здогадався ними заволодіти». Він їх рахував. Розпоряджався ними — рахував і перераховував, клав папірець з написаним на ньому кількістю зірок в банк і задовольнявся цим. Але від цього не було нікому ніякої користі. І ділова людина не змогла з цим сперечатися. Йому потрібно було багатство для того, щоб купувати зірки — виходло замкнуте коло. Власність ділової людини теж безглузда. П’ята планета була менше за всіх, і на ній жив ліхтарник, який запалював і гасив ліхтар, хоча на планеті більше ніхто не жив. Маленькому принцу робота ліхтарника здалася корисною хоча б тому, що це було красиво. Ліхтарник не був ледачим, залишаючись вірним своєму слову, і думав не тільки про себе, а й про свою планету. Шоста планета була величезною. На ній жив географ, що вивчає моря, річки, міста, гори й пустелі і не знає, чи перебувають вони на його планеті. Це був географ, а не мандрівник. Він записував розповіді мандрівників і перевіряв їх достовірність, фіксував те, що ніколи не змінюється, і не фіксував ефемерне — те, що повинно скоро зникнути. І Маленький принц подумав про те, що «краса і радість недовговічна». Наука географа була бездушною. Сьома планета була Земля. Це була не проста планета. Маленький принц потрапив в пустелю і зустрів змію, вона була не товстіше пальця, але потужніше за будь-якого короля. На високій горі Маленький принц розмовляв з ехом, потім побачив цілий сад троянд, познайомився з Лисом, зрозумів, що ми «завжди у відповіді за того, кого приручили». Але ні на маленьких планетах, ні на великій Землі Маленький принц не зустрів нікого, хто міг би стати його другом, крім ліхтарника — втілення вірності обов’язку, вірності надійної, але безглуздої. У своїх подорожах Маленький принц своїм дитячим сприйняттям побачив світ таким, яким він є насправді: «Немає у світі досконалості!» Все краще, що є в людині, робить її слабкою. І в простодушності Маленького принца, укладена мудрість і людяніс
1.кто обращается к Хлестокову с просьбами? в чём они состоят? результаты их разговора
<span>2.где и когда происходит разоблачение Хлестова?
</span>Осознают ли чиновники города, что они преступники? Из чего это видно?Как, какими средствами пытаются городничий и подчиненные ему чиновники обезвредить «ревизора»? Удается ли это им?Кто такой Хлестаков? Действовал ли он по заранее обдуманному плану?
Чарушин Е.И. Кабан Я рисую животных. Рано...Часов в семь-восемь в зоосаду никого не бывает. Рисовать удобно. Никто через плечо не заглядывает, нерасспрашивает. Хорошо! Только звери в клетках, да я. Рисую я оленя марала, Сережку. У него рога новые. Каждый год олени меняют рога. Старые отваливаются, а новые вырастают, сначала мягкие, теплые, живые-не рога, а кровяной какой-то студень в кожаном пушистом чехле. Потом студень твердеет, становится настоящим рогом, а кожа отпадает. Сейчас у Сережи на рогах кожа висит клочьями. Утром все звери играют. Ягуар шар деревянный катает в клетке. Гималайский медведь-губач стоит на голове. Днем при народе он за конфетку стоит, а сейчас сам забавляется. Слон боком сторожа к стене придавил, метлу отнял и съел. Волки по клетке бегают, кружат: в одну сторону-в другую, в одну-другую, рысью, быстро. В общей птичей загородке танцуют журавли-красавки, подпрыгивают, вертятся. А наш серый журавль их унимает.Баловства не любит. Чуть где-нибудь непорядок-суета или драка,-он, не торопясь, пришагает и ткнет кого надо клювом. Начальник-птица!Ха это его на птичьих дворах часто держат начальником. У оленя Сережки в рогах зуд. Он их чешет. Изгибается весь передо мной: то на меня бросится-пугает, то шею вытянет, приподнимет ноздри, противно сопит. Тоже пугает,-а может подраться зовет. Забьет передними острыми копытами землю, начнет скакать по загородке теленком и хвост поднимет. А сам чуть не с лошадь. Интересно мне рисовать! Рисую-и ничего не вижу, кроме оленя. Хрустнуло что-то сзади. Оглянулся. И ничего не могу понять. Идут на меня шесть кабанов гуськом, передний в пяти шагах от меня. А решетка-то где перед ними? А решетки-то нет! Вырвались на волю! Все у меня из рук попадало. И полез я на Сережкину загородку.Залез и сижу. Подо мной с одной стороны Сергей буянит, на задних ногах ходит, хочет меня сшибить с загородки, растоптать, забодать. Пена изо рта тянется. А с другой-кабаны. Громадные, с желтыми клыками, в щетине, как в щетке. Толпятся, на меня смотрят, не умеют голову поднимать,смотреть вверх. Сверху узкие, как рыбы,-только клыки торчат в стороны. Прощай моя акварель! Сжевали вместе с деревянным ящиком. А что, если меня, или еще кого-нибудь так сжуют? Делать что-то надо! Да что делать-то? Заорать-прибежит кто-нибудь на крик, а они-на него. Догонят, повалят. Полезу лучше к забору. К забору-по загородке, за забором улица. По телефону в пожарную часть позвоню, администрации скажу... Ползу, перебираюсь по загородке, будто по небоскребу. Свалишься-тут и смерть тебе: справа Сергей сопит, танцует, слева кабаны чавкают, идут толпой. Верхняя доска на загородке подо мной качаться стала, старая совсем; вспотел я со страху. Вдруг-крик: -Сашка, Машка, Яшка, Прошка, Акулька! Чуть я не слетел! Едва-едва удержался. Маленький парнишка забежал в кабанью толпу и стегает кабанов хворостиной. -Обратно!-кричит.-Я вас! Повернулись кабаны. Простыми свиньями побежали в свой хлев-в свою клетку. А парнишка их подгоняет прутиком. Похрюкивают кабаны, бегут, хвостиками вертят. Загнал в клетку и запер. Тут я быстро-быстро с решетки слез, чтоб парнишка не застал, и ходу из сада. Стыдно стало.Кабаны-то ручные!