Людмилы Улицкой по поддержке гуманитарных инициатив ... Пишет Улицкая о том, о чём и должен писать иудейский автор: об .... в романе Улицкой нет ни одного слова о нашей Победе, ни намека ... Иудейский план нового обмана России- Людмила Улицкая собрала ,книгу воспоминаний тех,чье детство....знает Людмила Улицкая, написавшая рассказ «Бумажная победа», — как дети двора ... хитроумный план, как занять дочерей спортом, чтобы отвлечь от двора. ... „В 2007 году Улицкая учредила Фонд
Мы летом с родителями пошли в лес. Тихо и красиво было вокруг,только пение птиц на подняло лес удивительной музыкой. Мы разглядывали деревья,листья,цветы животных. Мы видели белок. Они бегали,прыгали по стволам, суетились. Мне очень нравится лес летом!
Базарова,я думаю можно взять(Отцы и дети),А.С Пушкин "Капитанская дочка"(там можно про Петра писать и про Машу),Война и мир про Кутузова напишите ,( Василий Теркин,А зори здесь тихие - великие герои,которые помогли Родине),и ещё повесть о настоящем человеке
Надо найти смысл жизни а смысл в том чтобы делать людям добро и оставить след после себя и выглядеть для всех живым и нассыщиным
<span>У вірші Кіплінга "Якщо" ми звертаємо увагу на слова "Тріумф" і "Нещастя". Недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. Вони — ключові у цьому творі. Що такс "тріумф"? Тріумф — блискучий успіх, торжество. Антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. Те, що ці слова у Кіплінга стоять поруч — не дивно. Тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і смерть...
Іноді тріумфу людини передують трагічні моменти в її житті. Трагедія може бути і після тріумфу.
Згадаємо іспанських воїнів з балади А. Міцксвича "Альпухара". Здавалося б, вони переможці, бо перемогли воїнів мусульманського короля Альманзора в Альпухарі. "Бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. Здобич паюють, поділюють бранців, п'ють, утопаючи в винах". Та, святкуючи перемогу, вони не знали, що поряд з ними стоїть їхня смерть — чума, яку приніс їм переможений Альманзор.
Перемога, тріумф іспанців обернулися для них нещастям, навіть смертю. А нещастя Альманзора стало його тріумфом — вороги його загинули. Завжди треба пам'ятати слова Кіплінга про те, що Тріумф і Нешастя треба сприймати, "як дим і вітер на віку".
А ось іще один тріумфатор — цього разу з балади Р. Стівенсона "Вересовий трунок". Це "володар шотландський — жахались його вороги!" Він пішов оружно на ліктів. А пікти славилися вмінням готувати вересовий трунок, який "за мед солодший, міцніший аніж вино". Секретом варіння вересового трунку володіли двоє броварів — старий батько і його син — "хлопець отрочих літ". Чому тільки двоє? Тому що всі інші пікти "лежали під квітом червоним поснулі навік броварі". Ці люди загинули від рук воїнів володаря шотландського. Врешті-решт гинуть і останні броварі — батько і син, але перед смертю старий виявляє істинну величність духу. Він жертвує своїм сином в ім'я збереження таємниці вересового трунку. І коли, стоячи перед ворогом, він вимовляє: "Смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре тайна!", то розумієш: тріумфатори — не переможці шотландські, а цей старий бровар, який за мить сам розлучиться з життям.
Так тріумфатором став і гоголівський Тарас Бульба, який теж загинув. Тріумфатором можна назвати і юнака з вірша Рільке "Пісня про Правду". Олекса, принижений, мовчазний і боязкий, наприкінці твору постає перед нами справжнім козаком, коли ладен пожертвувати власним життям в ім'я свободи Батьківщини.
У вірші Кіплінга "Якщо" мені подобаються рядки:
Якщо ти зможеш в пориві одному Поставить все на карту і програть, А потім — все спочатку, і нікому Про втрати навіть слова не сказать...
Я пригадую шолохівського солдата Андрія Соколова з оповідання "Доля людини". Перед обличчям смерті він був, коли стояв перед комендантом концтабору німцем Мюллером. Про нього, Мюллера, у Шолохова сказано так: "По-російськи говорив, як ми з тобою, та й ще на "о" налягав, наче корінний волгар". Тисячі людей розлучилися з життям з волі цього "волгаря". Він наставив зброю й на Андрія Соколова, але той виявив таку стійкість духу, що немилосердий Мюллер відпустив його у барак та ще й їжу дав.
У вірші Р. Кіплінга з великої літери починаються ще три слова: "Серце", "Нерви", "Жили". І це не випадково. Цими словами поет характеризує сутність людини. Коли вона візьме собі у супутники волю, людина вистоє у боротьбі. І тоді йому, цьому тріумфаторові, належатиме увесь світ.</span>