Ну я понимаю ка сердце любит а история продвигает жизнь
Жил был пень и его звали пеня. и один раз пеня решился пройти. шел пеня шел и видит дуб а на нем дятел. и тут дятел говорит . я хочу есть а пеня в ответ съеш меня дятел а он в ответ я хищник и набросился на мимо пробежавшегося оленя . после всего увиденного пеня решил стать охотником за дятлами. так и началась история великого война пени победоносца!!
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Наталки «Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду» Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години». «Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду». «Моє все багатство єсть моє добрє ім’я». Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». «Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити». «Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати». «…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне». «Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж». Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам». «Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити». Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує». «…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду». Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».
На своем жизненном пути человек боится остаться в одиночестве, боится ощущения ненужности и неприкаянности, когда не у кого спросить совета, не к кому обратиться за помощью. Вот поэтому мы и хотим найти хоть одну родственную душу. Однако дружба не только дает, но и требует. Некоторые люди даже не справляются с ответственностью и прекращают общение, так как не имеют способности отвечать за тех, кого приручили. Вот поэтому я считаю, что гораздо важнее в дружбе отдавать, а не получать. Получать умеют все, а вот пожертвовать смогут единицы.