Маруся — головна героїня однойменного твору, дочка Наума Дрота. Красива дівчина, спокійна, привітна до всіх, але при цьому дуже скромна. Вона дуже працьовита: "Шиє, миє, і сама усе одна, без наймички, і варить, і пече». Звичайно, це по-справжньому цінується в нашому суспільстві, тому що праця — понад усе.
В образі Марусі втілено всі найкращі якості української дівчини. Автор наділив її прикметами національності. Мова цієї дівчини — незвичайна. Вона пересипана різною пестливою лексикою, словами із різним емоційним забарвленням. У своїй мові Маруся використовує прислів'я та різні вислови.
Крім цього, хотілося б зазначити те, что дівчина дуже покірна. Незвачаючи на свою закоханість, вона не пішла проти волі своїх батьків, а скорилася їм. Це характеризує її повагу до рідних, теплі стосунки та хороше ставлевння до них.
Будучи дочкою багатого селянина, вона полюбила звичайного юнака — Василя. Її не цікавило те, що він був сиротою, вона не зважала на його бідність й на те, що хлопець працював в иісті свитником. Марусю привабив внутрішній світ хлопця, вона любила його не за матеріальні багатства, а за духовні.
Ці справжні, а головне, щирі почуття мене надзвичайно вражають. Не кожен вміє чи може любити по-справжньому. Але Маруся — справжній доказ цього. Також, неабияким є сам образ головної героїні: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Маруся — ідеал української героїні, адже, саме такими є наші, українські дівчата: вродливими, ввічливими, працьовитими, розумними та щирими!
2. Образ Василя та образ Марусі, ніби поєднані між собою: гармонують одне з одним. В них є багато спільного й дуже мало відмінного. Василь дуже працьовитий, так само, як і Маруся. Будучи бідним, він працює свитником у місті. Хлопець дуже ввічливий, скромний. Його портрет можна описати такими словами: "Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…». Образи обох персонажів дуже подібні й написані у фольклорному дусі: Маруся — ідеал української дівчини, а Василь — справжній українськиц парубок.
Хотілося б виділити почуття Василя до Марусі. Вони щирі, правдиві, теплі... Це любов з першого погляду. Неможливо уявити, яким щасливим він був, коли діщнався, що Маруся його теж любить.
Василь дуже чутливий, його життя сповнене значних переживань. Взнавши про смерть коханої дівчини — вирішив покінчити життя самогубством, але вибрав інший шлях.
«Злочин і кара» — один із найскладніших творів
світової літератури. У своєму романі Федір Михайлович Достоєвський зобразив
життя російського суспільства середини XIX століття з його убозтвом,
безправністю, гнобленням і розбещенням особистості, що задихається через
усвідомлення свого безсилля і тому бунтує. Письменник розповів нам про героя,
«що взяв у душу свою всі болі і рани часу».
<span><span>Розуміння Достоєвським сутності мистецтва було причиною
створення особливих форм реалістичної творчості. Твори Достоєвського -
свідоцтво того, що він поєднував у собі як митець силу геніального психолога,
інтелектуальну глибину мислителя та пристрасність публіциста. У творах
письменника реалістичні сцени страждань поєднуються з філософською символікою,
публіцистичні газетні факти - з фантастикою, логічні абстраговані категорії - з
інтуїтивістськими елементами, Достоєвський збагатив жанр реалістичного роману
XIX століття новими художніми особливостями. Улюблений метод письменника -
зібрати велику кількість своїх героїв в одне місце та змусити розкриватися їх
образи у зіткненні почуттів та ідей, ніби без втручання автора-оповідача.
Романам Достоєвського був властивий поліфонізм як метод художнього мислення.
При цьому досягалось, з одного боку, відчуття численності співбесідників, з
іншого - окремість кожного голосу, що вів свою тему самостійно, майже
рівноправно з голосом автора. У межах злочинно-авантюрного сюжету поставали
глибинні ідеологічні, соціально-філософські проблеми. Самі злочинні сюжети
романів Достоєвського несли не просто інформативну функцію, але й, втілюючи
об'єктивні закони тогочасного суспільства, відображали художню концепцію
Достоєвського, його світогляд. Злочин, як крайній ступінь порушення суспільних
норм, відображав трагічну сутність дійсності та соціальні протиріччя. Характери
героїв розкривалися Переважно у найгостріші моменти, коли все накопичене ними у
попередньому житті раптом виливалося у екстраординарний вчинок. Неочікувані,
навіть не виправдані спочатку дії персонажів письменник мотивує глибоко
прихованими психологічними причинами, наявністю у людській натурі різнобічних
взаємовиключних потягів та пристрастей. Незвична динамічність композиції,
відчуття катастрофічності того, що діється, драматична напруженість у розвитку
конфліктів, експресивність написання виявилися вражаючим художнім відкриттям,
що чудово слугувало меті відображення найскладніших морально-психологічних та
соціально-філософських проблем. Достоєвський зумів передати у художніх образах
не тільки потік подій, людських доль, духовну боротьбу, але і трагічні
конфлікти у духовному житті суспільства. У своїх інтелектуальних романах
Достоєвський майстерно малював найгостріші поєдинки думок, трагічних зіткнень
ідей та світоглядів. Улюблена письменником форма сповіді героїв, що проявлялася
у діалозі з духовним противником, досягала нещадної відвертості, виявляла
трагічну діалектику глибинних почуттів та думок персонажів. </span><span> <span>Творам
Достоєвського, написаним у жанрі роману, найменш властива епічно спокійна
манера оповіді. Їм притаманна гострота чисто драматичних жанрів та багатство
художніх образів.<span> </span></span></span></span>
Цитатна характеристика вовка : Найстаріший : " був найстарішим вовком в світі " Ватажок зграї : " Все своє Сіроманче життя водив зграю " Взірець для молодих вовків : " молоді вовки мріяли пройти в нього бойову стратегію і тактику " об"єкт марення молодих вовчиць : " він снився молодим вовчицям " Мав вплив на інших : " Коли ж нічого було їсти, то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости " Авторитетний : " і згарая мовчечки лягала " Вірний і вдячний : " Сіроманець провів Сашка до узлісся, потерся об Сашкове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб в глибині темного листопадового вітру ", " Сіроманець проводжав йоголісом до школи, зустрічав його на узліссі "
Народився в м. Краснодарі в сім'ї науковців. З 1936 р. живе в м. Києві, де закінчив з золотою медаллю школу № 92 (1951 р.) і з відзнакою міжнародний факультет КДУ ім. Т. Г. Шевченка (1956 р.) і був прийнятий на роботу в Інститут Сходознавства АН СРСР (м. Москва), де закінчив аспірантуру і захистив кандидатську дисертацію (1963 р.) за спеціальністю світова економша. В 1958—1959 рр. та 1961—1962 рр. працював за кордоном у складі групи АН. В 1964 р. був направлений на роботу в КІНУ, де працював доцентом до 1970 р., в тому числі в 1967—1969 рр. перебував в докторантурі з прикріпленням до Інституту світової економіки і міжнародних відносин АН СРСР. Докторську дисертацію захистив за спеціальністю політекономія — світова економіка. В 1970 р. був запрошений до КДУ і зарахований на економічний факультет, а в 1980—1983 рр. завідував кафедрою світового господарства і міжнародних відносин ІМВ, нині викладає на відділені післядипломної освіти в ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка. В 1965—1992 рр. працював за сумісництвом в Інституті підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ до його реорганізації, а з 1993 р. викладає в Європейському університеті.
Звання і нагороди
Має нагороди і почесні грамоти: медаль «1500-річчя м. Києва» (1982); почесний знак «Відмінник вищої школи» (1984); почесна грамота Міністра вищої освіти СРСР (1985); почесна грамота Комітету захисту миру СРСР (1986); почесні грамоти і дипломи МО України за керівництво студентськими науковими роботами-переможцями конкурсів; звання «Заслужений працівник освіти України» (2002); Почесний знак «За розбудову освіти» (2003); Почесна грамота за особливо видатні заслуги перед КНУ ім. Т. Шевченка (2006); диплом лауреата Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2007); Грамота за перемогу у номінації «Майбутнє економіки України» (2009).