Ознаки народної балади: напружений сюжет, трагічний фінал, метаморфоза (дівчинка перетворюється на русалку).
Художні засоби:
- епітети: високі палати, мною малою, мною молодою, синьою дніпровою водою, моя грішна мати, тихо похитнулась, дніпрові дівчата;
- метафори: залоскочи серце, серце сміється, п’є-уп’ється, хвилі привітайте, лозина похитнулась.
- порівняння: кров-сльози; поринула, мов пліточка.
- пестливі слова: русалонька, русалочка, пліточка, радісінькі.
Зазначені художні засоби теж типові для усної народної творчості.
Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки.
<span>Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля. </span>
<span>Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну. Про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до Італії. Дим чужини був гіркий, чадний. А як солодко пахнув він удома — дим багаття, домашнього вогнища. </span>
<span>Із захопленням оспівала Леся Українка прекрасну рідну землю у вірші "Красо України, Подолля..." Але поетеса ніколи не була співцем "чистої природи". Вона всюди бачила людину — з її горем і радістю, стражданням і надіями. </span>
<span>Вона, в першу чергу, була поетом-громадянином і свій обов'язок вбачала у служінні інтересам народу. Про роль митця в суспільстві, про завдання поезії — вірш "Слово, чому ти не твердая криця". її поетичне слово — то "меч", "іскриста зброя", що буде "здіймати голови з плеч" ворогів народу. </span>
<span>Вірш "Contra spem spero", написаний ще юною поетесою під час особливо важкого загострення хвороби, вражає силою духу, щирістю, любов'ю до життя, мужністю: </span>
<span>Ні, я хочу крізь сльози сміятись, </span>
<span>Серед лиха співати пісні, </span>
<span>Без надії таки сподіватись, </span>
<span>Жити хочу! Геть думи сумні! </span>
<span>Глибоко, як особисту трагедію, поетеса переживала підневільне становище рідного народу, його безправність. </span>
<span>У драматичній поемі "Бояриня" Леся Українка розповідає про події, які відбувалися в часи Руїни. Душа героїні драми Оксани, як і душа самої поетеси, невимовно страждає, бачачи, як рідний народ поневіряється в кайданах неволі, безправ'я. </span>
<span>Лебединою піснею Лесі Українки називають драматичну поему "Лісова пісня". Драма ця — філософські роздуми про красу людських почуттів, згубність духовного гноблення, про вічну боротьбу добра і зла, красивого й потворного, мрії й буденності. Саме в цьому творі Леся Українка устами Мавки пророчо сказала про себе: </span>
<span>Я жива. </span>
<span>Я вічно буду жити. </span>
Чисте повітря, справжні українські традиції і українська культура - все це ми можемо побачитив Трускавці. Трускавець є головнім оздоровчим курортом в Україні, оточений красою карпатських гір і десятками свердловин з яких добувається чиста цілюща вода. В цьому місті можна не тільки позбутися від хвороб ,а й чудово відпочити. Я завжди мріяла поїхати в трускавець, спробувати цілющої води, побачіти людей які шанують українські традиції, ходять у вишиванках і розмовляють рідною мовою.
Мораль така, що задопомогою звязків можна вислизнути з любої ситуації.
Кохання...Тепле почуття ,яке пробуджує людські серця і зігріває душу...Це прекрасне духовне та неосяжне творіння самих людей,які зліпили його зі шматочків свого серця.
Та яке воно справжнє кохання?
Коли людина закохується, її очі починають виблискувати,як маленькі діаманти,наповнені чистотою та незрівнянною красою,настрій відразу підіймається, і вона почуває себе птахом,який відкрив для себе якісь нові неосяжні широти.В середині,на той час,відбувається щось неймовірне:серце калатає,а душа співає!
Але,на жаль,любов також не можна пережити без страждань.Щоб відчути це найпрекрасніше почуття,треба пройти масу перешкод,подолати безліч перепон,і,тільки тоді,можна дістатися до самої верхівки та здобути в нагороду таке чарівне почуття-кохання!