Ответ:
Объяснение:Він був запеклий і не справедливий тому що козаків була менша кількість ніж татар, їх було більше в двічі навіть в тричі
На мою думку, щастя це широке розуміння. Але для мене щастя - це моя родина та , друзі, які завжди поруч, підтримають мене в складний для мене час. Це ті теплі слова, які щоразу каже мама дивлячись на мене любий мій синочок - ти моє щастя.
<span>Здроровя моїх рідних, близьких мені людей. З усьго написаного, я мог зробити один і головний висновок , щастя- це життя і все, що воно нам дає.</span>
1. Що почув диякон.
2. Книги.
3. Цар Іван Васильович.
4. Максим Грек.
5. Його розмова з дияконом.
6. Роздуми Івана (диякона).
У 4.5 частині повісті "За сестрою"мене найбільше вразила любов двох братів один до одного Павлуся та Петра. Ще мене вразила безкарність та жорстокість татар. Вразили мене і козаки, вони сильні духом та завзяті.
Ідейно-тематичний зміст
Трагікомедія«Мартин Боруля» написана в 1886 р., під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!»
Жанрові й стильові особливості
Ця позиція І. Карпенка-Карого дуже цікава, бо орієнтує читача побачити в комедійних ситуаціях не такі вже й смішні сторони дійсності, як і в «Ревізорі» М. Гоголя: «Над чим смієтесь? Над собою смієтесь». Саме цей гоголівський сміх крізь сльози й визначає пафос твору І. Карпенка-Карого. Звідси й жанрова особливість цієї п’єси — трагікомедія.
<span>Сюжет </span>твору (своєрідна, яскраво національна версія відомої комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич») становлять гумористичні сцени з життя заможного хлібороба Мартина Борулі, який домагається втрачених дворянських прав. Щоправда, у Мольєра моралізаторство має абстрактно-повчальний характер, а в Карпенка-Карого воно спрямоване проти конкретних побутових і соціальних явищ, поданих у національному художньому зрізі. У цьому, до речі, одна із суттєвих відмінностей між творами класицизму («Міщанин-шляхтич») і реалізму («Мартин Боруля»).
