Ну это же о тебе рассказ...
Напиши свою биографию, чем ты увлекаешься, о своих планах на будущее, о своей семье)
Скласти розповідь про ранню осінь з поданими словами можна так:
Настала чарівна та різнобарвна рання осінь. Брами літа замикає осінь. Сонечко вже ласкаве та не пекуче,
лагідне. Все навколо гарне та яскраве! Червоніє горобина, жовтіють
листочки, тьмяніє трава. Край різнокольоровий, наче писанка! Навколо
золотяться березові гаї, повітря стає прозорим та чистим, легким.
Посіеш грінки -збереш діді,посієш діда-виросте часник,посієш часник-збереш бабу
Михайло гордий як орел.
Над горою пролітав орел.
Сьогодні я побачив орла.
Ну ти спавжній орел,Іване!
Актуальність вибору Івана Вишенського в наш час
<span> (за поемою І. Франка "Іван Вишенський") </span>
<span> Коли читаєш поему Івана Франка "Іван Вишенський", то відчуваєш, що кожний рядок, кожне її слово звернене до нас сьогоднішніх. Афонський чернець надзвичайною силою свого красномовства став на захист українства, виступив проти нищення народу, його віри і мови. </span>
<span> І це був його вибір, який він зробив після порушення обітниці мовчати протягом десяти років. Ось він, немолодий самітник у печері на горі Афон, після довгої Молитви виходить із свого заточення, щоб подивитися на народження нового дня. Зворушено серце відкликається на тугу та біль за рідним українським краєм, бо він болів болем своєї України, страждав її стражданнями. </span>
<span> У своїх посланнях і вченим мужам, і "простолюдинам Іван Вишенський звертається із закликом боронити національну гідність, не допускати пригнічення рідної мови, спотворення віри. Чи не перегукуються ці вимоги афонського самітника з актуальними вимогами сьогоденної української нації? Пройшли віки, а заклики до національної гідності і сьогодні на прапорах моєї країни. А питання про місце української мови в українській державі ще й досі дискутується у різних колах. </span>
<span> Актуальними у наш час є й дорікання І. Вишенського владикам, що замість догляду за паствою пильнують лише свою вигоду. Закидав він і панству, яке зовсім відірвалося від народу. Хіба не вгадуються тут паралелі із сучасним українським суспільством? </span>
Ось у чому я вбачаю актуальність вибору Івана Вишенського в наш час. Щодо мене, то хотілося б повторити рядки із Франкової поеми, які можуть бути дороговказом кожному моєму співвітчизникові, що любить рідну землю:
<span> ...Дай мені братів любити </span>
<span> І для них життя віддати! </span>
