Лоб- широкий великий засмаглий зі зморшками волохатий блискучий гарячий
Дощ, що запросить до себе в тріо сонце та веселку, заспіває всім щось досить веселе і яскраве, що змусить кожного заворожено дивитися на кольори, які виблискують на сонці в такт музиці.
Коли все стихає, й настає блаженна тиша, відчувається запах мокрого асфальту. Вологий вітерець обдуває з усіх боків, а зелене листя, яке приємно пахне свіжістю, закінчує мелодію тихим шелестінням. Після зливи починають вилітати птиці зі своїх сховищ, коти весело облизуються, люди, які випадково потрапили під дощ, посміхаються і жартують над собою мокрі з голови до п’ят.
В цьому і полягає мій затятий інтерес до дощу, адже він завжди допомагає зняти вантаж непотрібних думок з плечей і віддатися повністю природі.
Мети
1 Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих
2 Пам'ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати
Причини
1 Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу
2 На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара
Школярі всю зиму готувалися до зустрічі птахів. Майстрували затишні хатинки-шпаківні. Одного разу вчитель розповів про охорону птахів. Мої друзі теж вирішили долучитися до цієї справи. Не кидати жуйки на землю – це найлегше, що можуть зробити усі школярі до прильоту птахів. Тоді вони не будуть гинути через таку дрібницю. Адже, скльовуючи викинуті жуйки, завдають собі велику шкоду. Також весною учні з батьками дбайливо порозвішують зручні шпаківні на гілках дерев. У хатинки, зроблені руками школярів, заселяться пари галасливих шпаків.