Вивчаючи українську літературу<span>, я помітив, що жодні події у нашій складній, але героїчній історії не лишилися без відображення у літературі. Славетне козацтво, діяльність відомих історичних осіб, повстання, гіркі та трагічні події війни або чужоземного поневолення — все знаходить своє відбиття у творах наших письменників або у народних творах. Я думаю, це цілком природно: людина має висловитися, коли їй щось болить. Так само і народ висловлюється шляхом створення творів, тоді стає ніби легше. Січові стрільці — це непересічне явище в історії України. Коли відгриміли події революції 1917 року, в нашій країні запанував справжній хаос, влада переходила з рук у руки, все постійно змінювалося. Різні сили боролися між собою — хто за владу та панування, а хто за правду та життя народу.</span>
Ї ж м - перша відповідь
ї м р - друга відповідь
м р ф - третя відповідь
Є один сивий дід,
Перетворюватися він звик
В капелюх, бабусю, котлети,
В тапочки, в слона, цукерки.
Художницю нашу знає весь світ.
Розфарбує художниця всякий предмет,
Відповість завжди на такі питання:
<span>Який? Яке? Яка? Які?</span>
Сім раз відміряй, один раз відріж.
Раніше, коли я чув прислів’я «Що посієш — те й пожнеш», думав, що воно тільки про працю людини. Зробиш щось — і тоді щось матимеш. Але якщо вдуматись у зміст цих слів, то їх можна перенести і на людські взаємини.
Посієш щось лихе, недобре — отож таке й збереш. Це будуть гіркі плоди з твоєї життєвої ниви. Нерідко можна бачити, що до людини, яка комусь бажає зла, лихословить, обманює, дуже погано ставляться оточуючі.
І навпаки. Коли людина щира, доброзичлива, чемна — то вона зі своєї ниви пожинає взаємність та пошану інших. Добро породжує добро, а зло роз’єднує людей, руйнує їхні душі.
А тому треба всім замислитись, чим же засіяти свою ниву, щоб пожинати добрі плоди.
<span>http://ukrtvory.ru/tvir-rozdum-pro-vchinki-lyudej.html</span>