Низький високий. влтітку взимку. зліва зправа
Волога, боротися, крига, легко
У меня есть много любимых и нужных вещей, но больше всего хочется рассказать о школьном портфеле. Это — рюкзак. В нём я ношу книги и школьные принадлежности, но это ещё не всё. Самое интересное о себе может рассказать он сам: «Я — рюкзак. Нас много. У каждого из нас есть хозяин, которого по-настоящему мы узнаём первого сентября. От него зависит очень многое, почти вся наша судьба. Кому-то из нас везёт, кому-то не очень, а кому-то совсем тяжко приходится. Чтобы вы могли меня представить, я нарисую вам свой портрет. Я импортного производства, но это не главное, потому что душа моя — это то, что я ношу в себе. Это учебники, другие школьные принадлежности — пенал, тетради, ручки, линейка. Жизнь современного школьника тяжела. Это заметно по моему весу. Я тёмно-синего цвета, с множеством нужных карманов. Ну, а теперь самое главное — мой секрет. В этом году я иду на заслуженный отдых. Я горжусь своим возрастом — мне пять лет. До этого времени я никому об этом не рассказывал, так как хорошо выглядел. Но время берёт своё, надо уступать дорогу молодому поколению рюкзаков, а я ещё пригожусь для других целей. Спасибо хозяину за то, что он не пинал меня ногами, не катался с горки и сохранил в хорошем состоянии. Надеюсь, что мой преемник будет таким же прочным и добрым, как я».
Одного разу ми з друзями вирішили сходити в
похід в гори. І трапилося це саме на літніх канікулах. От
і пішли ми в гори...
Спочатку нам цей похід здався кумедним, та
потім ми зрозуміли що не такі вже і готові до того,
щоб цілий день вештатися горами. У нас почалася паніка,
адже я боюся висоти і всі друзі почали вмовляти мене лізти із ними далі. А
коли я все-таки погодилася, то
зрозуміла, як там внизу було тепло, і ще
що там було менше ящірок та павуків. Потім
нам всім стало складно дихати ,але ми дуже вже хотіли їсти,
тому перебороли свій срах й сіли обідати. Звичайно, висота була незначна, та
нам там дуже сподобалося і ми вирішили там і заночувати. Ой
а яка була ця ніч, ну просто незабутня! Свіже
повітря, вогнище, пісні, ну і, звичайно, комарі. Але
нічого, адже ми поїли такий смачний омлет, який,
доречі, приготувала моя найкраща подруга!<span>
</span><span>А вже зранку ми пішли назад, додому, і поки ми поверталися, я
собі розбила коліно, та на щастя в нас була аптечка.</span><span>
</span><span>Я ніколи незабуду ці канікули, а особливо - гори<span>!</span></span>
Друг – це той, хто знає про тебе все, але при цьому н відвернувся від тебе. Це той, хто був з тобою і в радісні хвилини, і години великих труднощів. Це той, хто йде з тобою по дорозі життя та, коли ти ненароком спотикаєшся, він тебе підтримає за плече, підставляє свою руку.
<span>Як можна зрозуміти хто справжній друг, а хто лише з тобою заради власної втіхи? Ніяк. Життя покаже все тобі саме. Бо інколи життя дає нам такі випробування, які ми самостійно пройти не зможемо, тому звертаємось по допомогу до близьких людей. Серед таких людей ми й друзів ставимо поряд. І, коли в нас виникають труднощі, або життя завело до безвиході, шукаємо поради чи підтримки саме в них – справжніх друзів. А вже в такі миті можна зрозуміти, кому ти близька людина. </span>
<span>Часто ми чуємо, що справжній друг – це той, який у великій компанії помітив, що ти пішов. В цих словах є правда, але це не означає, що той, хто цього не помітив не допоможе тобі у найскрутнішу хвилину твого життя. Не обов’язково справжній друг – це той, хто виріс з тобою, с ким ти ходив до школи або гралися разом. Це той, хто готовий буде віддати за тебе життя, адже вважатиме тебе за рідного. </span>
