Про те, чому варто читати, відомо не від учора, однак те,що читати книжки -здорово, не є знаним фактом. Водночас приємність, що справляє нам читання, також розширює наш світогляд і зменшує стрес. Читання запобігає нейродегенеративним хворобам і сприяє утворенню нових нервових сполучень, налагоджує роботу мозку.
<span>Читання допомагає розбудити уяву та емоції, водночас воно впливає також на пониження рівня стресу аж до 68 відсотків. Тому книжки ще впливають позитивно на наш сон, втішають нас опісля напруженого довгого дня. Читання книжок поглиблює також знання, розширює словниковий запас та збільшує вміння добре говорити та додає впевненості в собі та впливає позитивно не тільки на особистий розвиток, але й на професійний.Читання також позначається на стосунки з іншою людиною, підвищує емпатію і співчуття, а також надає людині... сексуального приваблення. Люди, котрі присвячують читанню багато часу, грають у логічні ігри або ж розгадують загадки, зберігають ясність думки та краще запобігають таким хворобам як Альгеймера та деменції. Саме тому читання задіює більше ділянок мозку ніж інші розваги. Любителі книжок мають хорошу пам"ять. </span>
<span>Втомлені, знервовані, незосереджені? Рецепт один- це книжка: на добрий сон, на ясне мислення, на розслабення. Читати -це здоров"я! </span>
У оповіданні "Дорогою ціною" Михайло Коцюбинський, услід за Тарасом Шевченком, Нечуєм-Левицьким, опоетизував волелюбний дух трудящих України. Остап Мандрика був вихований на оповіданнях діда, "який ходив у Січ, а потім різав панів в Умані". Ті розповіді пробуджували в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал. Остап не хотів змиритися з тим, що він, Соломія, дід - не більше, ніж худоба в пана. Він часто згадує, як катували сивого дідуся на стайні, як погрожував оббілувати і його самого пан. Остап любив кожну стежечку, кожний горбочок рідної землі, але жити в неволі - гірше смерті. Цією відчайдушністю у своєму прагненні до волі він нагадує козака Голоту, Миколу Джерю, героїв Шевченка.
<span>Та справжнім відкриттям в літературі було створення письменником образу жінки, не тільки покривдженої, стражденної, а й сильної, сміливої, здатної до боротьби за свою долю. "Ваша Соломія - то джерело під час спеки... то завдаток типу жінок, що уміють боронити себе", - так визначала цей образ відома громадська діячка того часу Н. Кобринська. Щоб бути справжнім товаришем Остапові, вона жертвує своєю красою, чудесними косами. Засмучені очі Соломії не покидають з того часу нашу уяву. Бачимо їх, коли з жахом стежить Соломія за високими вогняними горами палаючих плавнів і в останньому відчаї кличе тяжко пораненого Остапа; коли на човні разом з Іваном готує напад на турецьких козаків, щоб звільнити свого коханого; коли чорна безодня дунайської води заховує тіло... </span>
<span>Дорогою, найвищою ціною заплатила Соломія за жадання бути вільною, гірку ціну дав за волю Остап: все життя списане на спині, а половина душі навіки залишилася в Дунаї. Такий трагічний кінець оповідання ще раз підкреслює волелюбність українського народу, його прагнення будь-якою ціною добитися свободи.</span>
Звісно, хотів би. Адже, справжні друзі — велика рідкість. Климко готовий був пожертвувати чим завгодно, заради своїх друзів. А це і є найголовнішим параметром вибору людей, які в майбутньому будуть твоєю опорою, твоїми друзями.
дипломатия — это не плохо. Сначала любезно поговорим, а потом сравняем с землей.
Мужчина может плакать только в двух случаях: или из-за настоящей любви или смерти
У ленивого и ноги болят. хочешь есть калачи, не сиди на печи.