Через ліс і через море,
через гори й океан,
полетів зими суворий,
грізний, сніжний злющий пан,
він розсипав в нас довкола,
ніби кришталем зцілив,
сніг пухкий, надиво ніжний,
зовсім не такий як пан,
бо чарвівний, світ мрій дивовижний,
зовсім інший має план!
Тема "Євшан зілля" ⇒ розповідь про життя сина хана на чужині та його повернення на рідну землю.
Ідея "Євшан зілля"⇒ людина може бути щасливою лише на Батьківщині; не можна відцуратися рідної землі, яка є твоєю єдиною справжньою домівкою.
Хто над хмарами літає,
Здобич звідти виглядає,
Як вітрила два крила,
Ну звичайно у ........
(Орла)
Дуже схожа на людину
Може знаєш цю тварину,
По пальмах стрибає
Банани шукає.(мавпа)
Він дарує нам водичку,
Щоб ми вмили наше личко
Руки шоб із милом мили
І за стіл чистенькі сіли.(умивальник)
У бабусиній коробці
я знайшов кругленьких хлопців,
Дірочки чотири мають
Наші кофти застібають(гудзики)
Якось була засуха. Усі рослини почали в яти. Та тут прийшла добра дівчинка, яка завжди усім допомогала. Та побачила вона ці рослини та зрозуміла, що їх потрібно рятувати, бо вони усі загинуть. Вона швидко побігла додому за водою. Потім прибігла та й полила водицею квітки. Та вони піднялися до верху. Дівчинка зраділа та побігла до своєї хати.
Давні корені мають українські думи. Вони доносять до нас спогади народу про героїчне минуле України та відданих рідній землі героїв. Одним із таких чудових творів, який зберігся до наших часів, є «Дума про Марусю Богуславку». Мені дуже сподобався цей твір, особливо образ головної героїні — Марусі Богуславки. Він видався мені цікавим і неоднозначним.
Доля Марусі була трагічною, як і доля багатьох українців періоду татарської навали. Українських дівчат часто забирали у неволю, і все життя вони змушені були служити загарбникам. Однією з таких дівчат і була Маруся Богуславка, серце і душа якої належали рідному краю і народові. Адже не забула вона християнських свят і «святий празник, роковий день Великдень». Побачивши в темниці сімсот козаків, які перебували у неволі вже тридцять років, дівчина вирішила допомогти їм. Спочатку вона нагадала їм про велике свято на їх рідній землі. Козаки засмутилися і почали проклинати бранку. Але Маруся пообіцяла випустити їх на волю. Отримавши ключі від свого пана, вона відчинила темницю і звільнила козаків:
Ой, козаки,
Ви, бідші невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте…
Вона просить звільнених бранців заїхати до її родини в рідне місто Богуслав. Вона не хоче, щоб батько «збував великих маєтків» і викупляв її. Минуло багато часу, і дівчина вже перейняла іншу віру «для роскоші турецької. Для лакомства нещасного». Але я гадаю, що не можна вважати, ніби Маруся « потурчилась, побусурменилась». Хоча її життя пройшло в неволі, але героїчний вчинок залишився в пам’яті народу і вилився в думі.