Скрипку,арфу.Темп спокойный,настроение хорошее.
<em>Антось:
</em>"оглядний і стрункий - красень-юнак; його біле, благородне чоло обмежали золотисто-каштанові кучері, на виразнім обличчі світилися лакою і відвагою сині очі";
"та це ж не святого мученика очі, а очі її коханка, властителя радісних мрій, очу вродливого юнака Антося Корецього"
<em>Орися:</em>
"її струнка постава здавалась легесенькою, прозорою. Риси обличчя елегантні й шляхетні. Карі очі палають вогнем.";
"так, постраждати за віру, за правду, за воїх друзів - непомірна втіха."
<em />
Є у любій нашій школі різні типи класів.
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще взялися б за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.
Но это сочиняла не я, просто в интернете ее нашла, может тебе и подойдет!
Леонід Глібов - квітчостий король
"Се Мойсей, позабутий пророк,
Се дідусь слабосилий,
Що без роду, без стад і жінок
Сам стоїть край могили.
Все, що мав у життю, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї. "
він виглядав старим і слабким, але сильний дух та віра давали Мойсею сили. Він вірив, що може виконати власне "предназначение" до кінця. Також можна додати, що він не відступався від своєї мети. Не знаю больше, извини