1.На самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. Не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті. 2.А й дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі діти жваві, — як дзиґа крутиться, на місці не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! — як стріла пуститься... Чіпка, як його звали, — не такий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чіпко, води!», або — ножа, або — веретено...» То він і почне: «А де ж воно лежить, чи стоїть?» Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть...
Потрібно мати силу волі,не боятися смерті.Мати сміливість і нічого не боятися на своєму шляху.Потрібно бути налаштованим на те ,що ти воюєш заради Батьківщини і бути готовим віддати своє життя заради її процвітання і захисту
<span>Івоніка.</span><span>"...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..." </span>
<span>"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" </span>
<span>"Гарна була земля....Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.</span>
<span>Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."</span>
<span>Це прислів'я означає
те,що найрідніша людина - мама тому, що саме біля неї людина відчуває
справжнє і невгамовне тепло ,яке ніколи не закінчується.А сонце може
зігріти і не кожен день... </span>