Назва твору: «Земна Мадонна»
Автор: Євген Маланюк
Рад: лірика
Вид: інтимна
Тема: розповідь про жіночу красу.
Художні засоби:
Епітети: іонійськая колона, дівочий сніг, блакитні вени, вітер весняний, готичні кантилени
Порівняння:як іонійськая колона; як птах під вітром весняним; пурпурова мушля.
Риторичні оклики: Єдина!
Риторичні запитання: в яких готичних кантиленах навіки виспівати гімн?
У цьому творі автор оспівує жіночу красу, порівнює її з красою небесної Мадонни. Поетові слова вказують на захоплення, чистоту, щирість жінки, що наголошує на тому, що його захоплення є шляхетними.
... Українська жінка! Як же багато страждань випало на долю жінок України! І війни, і розлуки з коханими - все це вони пережили в різні часи. Про їхню тяжку долю було складено чимало пісень, творів, проте я вважаю, що одним із найяскравіших творів на цю тему є "Наталка Полтавка" Івана Петровича Котляревського. Наталя Терпилиха - головна героїня п'єси, яка живе з матір'ю Горпиною в селі на Ворсклі. Раніше вони з батьком жили в місті Полтаві на Мазурівці, але після смерті батька продали своє житло й переїхали до села.
Наталка хоч і проста селянська дівчина, та вона дуже шляхетна, чуйна, добра, допомагає всім селянам, її всі люблять.
Але дівчина має свої проблеми, вона покохала Петра, якого от уже чотири не бачила, бо він поїхав. Мати Наталки теж дуже переймається.
Полтавка відмовляє всім залицяльникам і залишається вірною своєму коханому. Так продовжується досить довго, та все ж таки першою не витримує мати й просить доньку вийти заміж за возного. І Наталя погоджується... Але не тому, що забула чи розлюбила Петра, а саме через благання матері. Проте, коли вона лишається наодинці, читач бачить, що надія на повернення коханого жила в дівочому серці до останньої хвилини. Згодом ми бачимо, що недарма Наталка сподівалася - у день весілля, коли вона повинна була заприсягтися нелюбу у вірності й коханні, з'явився Петро. До Наталки його привів Микола, родич Горпини, який зустрівся з Петром тоді, коли той повертався з далеких країв, де був бурлаком. Зустріч Наталі й Петра - це найзворушливіший момент, кульмінація п'єси.
Образ Наталки - це образ справжньої дівчини-українки, уособлення вірності й кохання, адже як же вона сильно кохала Петра, що чекала на нього чотири роки, зберігаючи йому вірність. Це дуже яскравий образ, ніжний і лагідний. Наталя - це справжня жінка, сильна та впевнена в собі, хоча й релістка, вона дуже розвинена духовно, її душа - чистий кришталь, дорогоцінний і життєво необхідний.
І дай, Боже, щоб на нашій українській землі було більше таких гарних, сильних і шляхетних жінок, які здатні до самопожертви, таких, як Наталка Полтавка!
Черевань- пасіка на хуторі. Шрам- гетьманська булава. Брюховецький - попівська ряса й шабля. Гвинтовка -флюгер на шпилі.
В оповіданні описується випадок, де розкриваються справжні характери героїв. Одного дня захеканий Федько., весь у грязюці, прибіг до хлопців і розповів їм про льодохід на річці і про свою небезпечну ідею перейти річку. Усі хлопці, наче зачаровані ним, наступного дня пішли на річку, де до них причепився Толя, якого навіть і не кликали. Саме Толя підштовхнув Федька перейти річкою на той берег, що Федькові без проблем удалося зробити.
Заздрячи халамидникові, Толя сам вирішив переправитися через річку і тим самим викликати захоплення у спостерігачів. Але йому не пощастило. Уже на середині річки Толя зрозумів, що це не так легко, й почав панікувати. Якби не Федько, Толю б чекала неминуча смерть. Халамидник витяг хлопця на берег, хоча сам упав у крижану воду. Однак дорослі не оцінили героїзм Федька, а, навпаки, звинуватили його в тому, що сталося, і жорстоко покарали, незважаючи на важкий стан здоров'я.
<span>Федько помер. А брехливий боягуз Толя, якому все сходило з рук, у день поховання Федька безсоромно побіг гратися з його чижиком, котрого він безсовісно забрав у матері Федька.
Тому якби я був Федьком я нехотів би мати таких друзів.Як кажуть ''</span>Як не матимеш друга, не матимеш ворога''.
24роки в кріпатцтві , 10 в засланні