<span>«Місто із запахом кави та шоколаду», «Місто серед дощів», «Серце Галицької землі», «Маленький Париж», «Український Лондон», «Культурна столиця Європи», «Місто Лева» – це все імена та епітети справжнього галицького міста під назвою Львів, яке розкинулось в мальовничому Передкарпатті. Вже понад вісім століть історія творить цей заворожуючий куточок, що розташований на заході України. Львів вабить своєю неповторністю, своїм живим стилем та особливим колоритом кожної з його вуличок. Львів приховує багато таємничих та загадкових споруд, які доповнюють одна одну. Театри, історичні будівлі, пам'ятники, музеї, кав'ярні, палаци, парки - все це матеріальна незамінна цінність міста, а духовна приховується у кожному елементі Львова - запах кави, привітність львів'ян, шелест листя дерев, «подих» міста та живий дух історії, що наповнює кожну стародавню споруду. Львів – місто звуків. Саме тут можна почути шум дощу, який вмиває львівську бруківку, музику дзеленчання старенького трамваю, муркотіння львівських кішок навесні та древній дзвін годинника ратуші. Саме тут сіра буденність розмальовується колоритом звуків львівських музик, яких не можна оминути, не зупинившись на хвилину і не прислухавшись до них. Львів – місто легенд. Тут кожен дворик, кожен будинок та кожна вулиця дихають власними, неповторними легендами, які тягнуться ще з часів Середньовіччя. Варто лише день провести в цьому місті і це вже теж легенда, Ваша власна, яка навіки запам’яталась стінам львівських кам’яниць. І ми спробуємо поділитися з Вами цими часом сумними, іноді романтичними, а здебільшого просто цікавими і захоплюючими легендами нашого міста.</span>
Це такий вірш,у якому з кожної першої літери нового рядка вертикально складається слово ,або навіть кілька.Все залежить від обсягу вірша
Любий Лисе Микито!
Нещодавно я прочитала про тебе у творі Івана Франка «Лис Микита».
Ти сміливий, вигадливий та спритний, коли шукав поживу. Умієш оминати небезпеки, ще й інших товаришів застерігаєш. Але погано, що ти зазнався і загордився, через це наразив себе на небезпеку. Можливо, якби ти вчасно у всьому признався, не обманював своїх лісових друзів, то жив би ще довго-довго.
У листах вирізняється тематика, важлива для обох співрозмовників. Оскільки саме виховна ціль є головною в цьому спілкуванні, коло тем окреслює Учитель. Однією з таких тем є здоров’я – духовне і тілесне, – саме так, з акцентом на духовному як первинному чиннику формування гармонійної натури. «Якщо ти здоровий, я радію; якщо ти до того ще й веселий, радію ще більше, бо веселість – це здоров’я гармонійної душі. Душа, вражена будь-яким пороком, не може бути веселою,» – звертається Г. Сковорода у 18-у листі до юного Михайла
Цей твір переповнений емоціями але ж бувають такі хвилини де можно порадуватися за героїв в цьому творі:
Однак не судилося щастя Докії: її підло зрадив Семен. Зневажена дівчина мститься хлопцеві, але й сама гине тому, що у фатальну мить свого життя вона пройнялася вболіванням за маленьку дівчинку Саньку, яка була в палаючому будинку. «За що? » — це останнє запитання, з яким Докія помирає і яке повторює оповідач (автор) . Цим він спонукає нас, читачів, замислитися над тим, чому так багато горя й сліз інколи завдають люди і чому душа не завжди відкрита щирому співчуттю.
<span>Була смиренною.
</span> Якось так !
