Це поміщення де тухольці загнали монголів.
<span>Планетник справді незвичайне хлоп"ятко. Він за словами дідуся Кауша <span> «...добрий, правдивий, вірний!..». А також любить природу «Він
ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами
трави — усе живе, усе для чогось призначене.». Планетник завжди </span> спритний, працьовитий, цілеспрямований і наполегливий. <span>«Найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму....характеристика
</span></span>
• «Усе ще ходив безштаньком. Закутаний у хустину, кінці
якої пущено під пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими
полами, в личаках, намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше
на якусь прояву, мов би він і не чоловічої статі. Оченята бистрі. Руки
беручкі».
<span>• «Блаватоокий — у тих очах назавжди поєдналися гострий розум і мрійливість. У них світиться стримана, лагідна, мовчазна душа.
У виразі обличчя, в найменших порухах голови вгадується чуйність,
сторожкість, напружена увага до шурхотів і запахів. Він і птах, і
мисливець. В його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але ще
більша цікавість і боязка, невтомна жадоба пізнання». опис</span>
<span><span>Довідалися печеніги, що
князь Володимир пішов до Новгорода, й оточили Білгород. Нікого не випускали з
міста, й нікого не впускали, тому там почався великий голод. </span><span>
<span>Зібралося віче, стали радитися. Допомоги чекати
нізвідки, й помирати не хочеться. Доведеться здатися ворогові. </span>
<span>Тоді вийшов один старець і попросив не здаватися
ще днів зо три, а зробити те, що він скаже. Городяни його послухали, зібрали по
жмені вівса, пшениці чи висівок — що в кого було. </span>
<span>Жінки зробили бовтанку, з якої варять кисіль.
Старий звелів викопати колодязь, спустити туди діжку й налити в неї бовтанку. У
другий колодязь у діжку налили розведений водою мед. Вранці послали за
печенігами й запропонували взяти заложників із них, а самим піти подивитися, що
робиться в місті. </span>
<span>Печеніги зраділи, думаючи, що білгородці вирішили
здатися. Обрали кращих мужів і пішли. А городяни й говорять до них, що, мовляв,
хіба можна їх перестояти, зламати, коли їх сама земля годує. І повели до
колодязів, набрали бовтанки з одного, зварили, з другого — сити медової, самі
скуштували, потім дали печенігам. Ті здивувалися й сказали, що їхні князі не
повірять, поки не скуштують самі. Білгородці налили посланцям по корчазі бовтанки
й сити з колодязів. Зрозуміли князі печенізькі, що не перемогти їм білгородців,
і зняли облогу.<span> </span></span></span></span>
1) Следущее поколение сможет делать то , что не смогли их предки
2) Черепаха стремилась достаться солнца , как украинский народ самостоятельности
Ответ:
У них вона знаходила цікаве насичене пригодами життя, незвичайних героїв. Коли вона познайомилася з Євгенієм Онєгіним, то вирішила, що він схожий на героя її улюблених романів.
Не вміючи хитрувати, дівчина пише відвертий лист, в якому зізнається Євгенію в своїй любові. Але її «герой» не відповідає взаємністю. Євгеній Онєгін запрошує дівчину в сад, де в повчальному тоні пояснює їй, що не можна ось так от простодушно кому-небудь довіряти свої почуття.
Через роки Тетяна виходить заміж за знатну багату людину.
Тепер вона не проста сільська дівчина, а блискуча молода жінка. Волею долі вони знову зустрічаються з Євгенієм Онєгіним. І щось перевертається в душі у героя, він починає відчувати закоханість. Сподіваючись на давні почуття героїні, він намагається схилити її піти від чоловіка до нього. Але це вже не та простодушна наївна дівчинка, і тому Онєгін отримує відмову.
Чому ж Тетяна відкинула Онєгіна? Тому що вона зрозуміла, що навіть зараз, стоячи перед нею на колінах, Євгеній не щирий. Раніше вона була молодшою і красивішою, але була занадто простою для нього.
Тепер вона має вагу в суспільстві, блищить в розкішних сукнях, а значить, стала цікавою і Онєгіну. Але все це не має відношення до справжніх почуттів. Ось тому Тетяна залишається вірною своєму обов’язку і відмовляє Онєгіну.
Объяснение: