У поезії «Істотне» Євген Маланюк порушує філософські питання загальнолюдського значення щодо призначення людини, коли «діла ростуть у невловимі черги», а буття триває та визначається «як рух, як пруг, як вічний вир енергій», а людству все важче й важче віднаходити себе в життєвому вирі. Для митця проблеми в цьому немає, бо він знає, в чому суть: «І все ж таки: в началі було — Слово! І все ж таки: начальний дух — Любов!» Ці два поняття у свідомості автора поєднуються в невичерпну силу, життєдайну й справедливу, що керує всім на світі — «від хаосу до космосу просторів, від атома до голубих безмеж». Вірш «Істотне» Євгена Маланюка — це утвердження одвічних людських цінностей — слова і любові. Маланюк показав, що розум людини здатен осягти глибини від атома до безмежного космосу, а все ж таке, головне в її серці залишається добро і любов. Прочитавши вірш Маланюка «Істотне» ми розуміємо, що автор використав чимало художніх засобів, які допомагають показати красу та неповторність українського пера.
Тема змалювання социального явища коли молоду дівчину видавали заміж за старого не люба
Ідея засудження позіції батьків які прагнули одружити доньку не враховуючи їі почуттів
Жанр родинно-побутові пісні
Пісня про кохання (риса вівдання за не люба)
Як олень біг через ярок і у пав у в задницю"як пройшов у емз.і всравси
Завдяки тому, що Герасим ображається на Пузиря та радіє фальшивим грошам які скоро отримає і на радощах вирішує одружити сина Романа та наймичку Мотрю