на босу ногу- бідно
ненароком- несподівано
з власної волі - (самостійно)
справа-праворуч
похапцем- мимохідь
зліва-ліворуч
навзнаки-горілиць
заразом-в той час
будь-коли-абиколи
Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб.
Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.
Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба.
Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну Норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.
Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня». І дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина.
Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів. Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гостей, хлібом-сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хліб і сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символ праці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності.
Завантажити в zip-архіві - Хліб — найбільше багатство (твір-роздум на мораль
<span>„Я змалку любив читати і першою моєю книгою була казка „Простоквашино” С. Успенського. другою моєю улюбленою книгою була „Чарівник смарагдів”. У мене є дома невелика бібліотека, у якій знаходяться різні книги, різних авторів. Найулюбленіша – „Ерагон”. Ця книга зацікавила мене пригодами одного сільського хлопчика, який далеко в горах знайшов яйце дракона, яке приховував від усіх. Потім він приручив цього дракона і назвав його „Сапфіра”. Це ім „я він знайшов у книзі про драконів. А коли Сапфіра виросла, Ерагон став вершником, і разом із Сапфірою він почав завойовувати злу імперію, яка знищила всю його родину.”</span>
Чоловік він був добрий та ввічливий
Це було важко, та не важче ніж завжди
Ми гуляли і їли морозиво
Спочатку робота і аж потім забава
Коли мама водила мене у школу я ще мало чого розуміла в великому житті, оскільки буда ще мала.
Через те що ви запізнилися ми не встигли на потяг.
Треба добре вчитися, щоб потім поступити в університет.
Я не прийшла тому що захворіла.
Якби зорі були людьми, люди були б зорями
Оскільки літо завершилося, діти пійшли у школу
Хоч він і програв, аплодісментів було багато
Ви не придбали квіток, так що вам нічого тут робити
Як тільки я куплю велосипед, перестану ходити у школу пішки
-Дорогі мама і тато!Сьогодні я дуже хочу дізнатися вашу думку щодо татуювання .Я мрію про нього ще з дитинства.
-Доню,насправді татуювання це дурна річ. Ти хочеш його зараз а потім захочеш позбутися від нього!
- Маму,чому ти так думаєш?
-А якщо наприклад узяти твого кузена Андрія у 12 він зробив собі татуювання а зараз дуже про нього шкодує.
- Тату,а ти як вважаєш?
- Доню я підтримую думку мами але хочу додати що ти вже доросла і ми приймемо будь яке твоє рішення щодо цього .Ти почула нашу думку ,але вибір за тобою.
- Я подумаю, але справді чи потрібне воно мені?