«Чорнильне сердце» аналіз Автор – Корнелія Функе Рік написання – 2003 Жанр – роман В повісті «Чорнильне серце» К. Функе утверджується значення культури, книжки, без яких неможливий розвиток особистості та світу загалом.
Провідна тема роману «Чорнильне серце» – жага до читання. У книзі утверджується магія слова й привабливість читання. Окрім традиційного казкового сюжету про боротьбу добра і зла, у творі порушується багато актуальних моральних проблем: дружба і любов, стосунки батьків і дітей, прощення і відповідальність за свої дії. Незважаючи на те, що події роману відбуваються в наш час, у творі жодного разу не згадується про комп’ютер і про телевізор. Усе відбувається довкола шарудіння книжкових сторінок.
Головні герої:
Меггі – донька Мо. 12-річна, смілива та відважна, непосидюча та неслухняна, весела та небезпечна, наділена магічною силою дівчина. Мо – батько Меггі, палітурник Мортімер, «Мо», «Чарівний голос». Елінор – тітка Меггі, дуже любить книги, має величезну бібліотеку. Вогнерукий – герой з книги, якого вичитав Мо (Сажерук, Пильнорук, Пожирач вогню). Каприкорн (Козеріг) – хитрий, злий, сильний. Головний негативний персонаж Баста і Плосконіс – слуги Козерога. Феноліо – автор роману “Чорнильне серце”
Меня захватывают басни Крылова тем,что они веселые,чему то хорошему учат,и их приятно читать.В баснях Крылова,как живые персонажи и он видел как все происходило и как будто он смотрел и писал.Поэт не спешит с моралью басен.В басне иронично все и даже когда вы читаете басню вы понимаете что басня чему то учит.Секрет басни в том ,что написано в стихотворном виде и когда мы читаем даже бывает немножко весело.Герои незабываемы,потому что про них так рассказано и мы понимаем что они интересны и как то ты прочитал и вспомнил про них ,что они сделали и что не надо делать как отрицательные герои
Загадкавая істота Плачка часцёй з’яўляецца ў «пакінутых дамах, у пустых касцёлах і на руінах», бывае, сядзіць пад дрэвамі, а вечарам на камені. Як сонца зойдзе заліваецца слязьмі. Каго яна айлаквае? Чаму не хоча адкрыцца людзям? Можа, таму што яны не вартыя яе слёз? Такія пытанні ў мяне напрошваюцца. I адказ на іх можа быць станоўчы, таму што, як спавядаецца сляпец, маладыя людзі не лічылі, падобна старым, што кабета прадказвае нешта дрэннае, а думалі, што яна паказвае месца, дзе схаваны скарб. I шукаюць яго. А іншыя святыя ідэалы — ім не патрэбныя. У тым, што гэта так, пераконваюць нас і перададзеныя: апавядальнікам словы ўбогага чалавека, «які даўней увесь свет абышоў»: «Браты! Слёзы і нараканні гэтай жанчыны абяцаюць вам не золата і срэбра. Кабета плача на парозе забытае вамі святыні. Вы думаеце толькі пра 6агацце, а вас чакаюць беднасць і паКуТЫ».Плачка — прадвесніца суровых выпрабаванняў чалавецтва. I, з тэк-сту відаць, яна на баку сумленных, чыстых душой людзей. Як вось у гэтым эпізодзе: калі маладыя людзі шукальнікі скарбу каля капліцы не знайшлі ягр і вырашылі адпомсціць чалавеку — прароку бяды закінуць яму асінае гняздо, што з’явілася на месцы, дзе стаяла Плачка, дык перад старым чалавекам рассыпалася золата, палову якога Плачка сказала ўзяць сабе, а палову — аддаць убогім.Не ўдалося здабыць скарбу з зямлі і пану: адно толькі яго памагатыя перахавалі з падземнага склепа косці нябожчыкаў, а ён прыдбаў рэліквію — кайданы, у якія тыя былі закаваныя
1) Потерявшиеся в лесу
2)Огонек надежди
3)В гостях у людоеда
4)Роковая ночь семи дочерей
5)Спасение
6)Любящая семья
иметь большой вес - быть уважаемым