Источником для "Петьки на даче" стали воспоминания о детстве однофамильца писателя - парикмахера Ивана Андреева, мастерская которого находилась неподалеку от редакции "Курьера". Иван Андреев дожил до глубокой старости, получил признание как один из самых модных парикмахеров Москвы, удостоенный наград и почетного диплома на конкурсах французских парикмахеров в Париже. Но картины тяжелого детства "без детства" сына крестьянина, мальчика, привезенного в Москву из деревни и отданного в ученики к цирюльнику, навсегда сохранились в его памяти. О И. А. Андрееве рассказал Вл. Гиляровский в своей книге воспоминаний "Москва и москвичи" (1935).
Здесь лежит в основе композиции рассказа художественный прием - АНТИТЕЗА, противопоставлении одной части другой.
Дача — символ счастья; как разрушается образ дачи в Петькином сознании, так и у читателя разрушается вера в возможность счастья. Город не допустит, чтобы его беззащитная жертва вырвалась, а мимолётный миг загородной недели лишь подчёркивает неприглядность парикмахерской и делает жизнь в ней ещё горше. Грязный город существовал и будет существовать, будет губить все светлые впечатления, невозможно преодолеть его влияние.
Утрата счастья неминуема: она была предрешена сказочной стилистикой при введении центрального фрагмента.
Автор сделал так специально, для усиления трагического существования мальчика в страшном мире.
Не знаю,конечно,как тебе правильно написать.но кратко опишу.
Тема-природа.Безусловно в этом стихотворении Некрасов восхвалял природу России,восхищался ее величием и красками, в любое время года.
Для того чтобы передать свое восхищение,автор пользовался эпитетами,такие как белеющий снежок.веселая природа,лето золотое.Зиму он называет по праву суровой,и когда она закончилась,говорит,что прошло"безжалостное время".Таким образом,думаю это стихотворение,яркий и впечатляющий пример того,как российские поэты любили свои природу.
Написал я конечно немного.но все по делу.
Дядько Том — негр, спочатку раб сім’ї Шелбі, потім раб Гейлі, потім його господарем стає Сент-Клер, і останній — Саймон Легрі. Головний герой роману. Чесний, добросердечний, благочестивий, вразливий. Реплік Тома в романі не так вже й багато, проте всі вони підкреслюють, що Том — глибока особистість. Змінив світогляд багатьох героїв, їх ставлення до рабів.
Еліза — мати Гаррі, проданого разом з Томом. Вирішує бігти разом з сином, зрештою виявляється разом з чоловіком і сином в Канаді.
Сім’я Шелбі: Джордж Шелбі — син подружжя Шелбі, молодий господар. У дитинстві дружив з Томом, вчив його грамоти. Згодом знаходить вмираючого Тома, ховає його і відпускає всіх своїх рабів. В силу своєї молодості, Джордж імпульсивний, рвучкий, емоційний. Містер Шелбі — старий господар. Дуже любив і цінував Тома як цінного працівника, але був змушений його продати. Помирає в кінці розповіді. Місіс Шелбі — господиня. Любить сина і чоловіка, також цінувала Тома і дуже не хотіла, щоб чоловік продав його. Справжня леді, розумниця і красуня. Сім’я Сен-Клер: Огюстен Сен-Клер — господар. Легковажний, але лояльний і справедливий. Добре поводиться зі своїми слугами. Азартний, легкий на підйом, розумний і дотепний. Часом саркастичний. Мав пристрасть до алкоголю, але згодом, після розмови з Томом, кидає пити. Огюстен рідко навідується до церкви, чим дуже незадоволена його дружина, Марі. Він пояснює це тим, що йому там нудно, хоча насправді він давно зневірився в Бозі. Купивши Тома, Огюстен багато що переглядає в своєму житті — кидає пити, стає більш вдумливим, стриманим. Ненавидить рабство і хоче звільнити всіх своїх рабів. Прислухається до думки Тома, часом радиться з ним. Обожнює свою дочку Єву, дуже страждає, коли та помирає. Гине від удару ножем. Евангеліна «Єва» Сен-Клер — єдина дочка господарів. Юна, але дуже глибокодумна, розважлива дівчинка. Обожнює всіх слуг, особливо Меммі і Тома. Просить батька, щоб той звільнив їх. Вихована аристократкою, Єва начисто позбавлена егоїзму; за словами її батька, «зло не пристане до Єви». Співчуття, милосердя — це все про неї, Меммі називає її «янголятком». Рано помирає від туберкульозу. Всі сумують і страждають по Єві, від слуг до батька. Марі Сен-Клер — господиня, дружина Огюстена. Егоїстична, показно-релігійна жінка, повна протилежність своєї дочки і чоловікова. Істерична, безладна. Іпохондрик. Постійно на все скаржиться, не терпить, коли їй суперечать. Піднімає руку на своїх слуг, чого не дозволяє собі Огюстен і тим більше Єва. Після смерті чоловіка і доньки розпродає всіх слуг. Офелія — кузина Огюстена, двоюрідна тітка Єви. Родом з Нової Англії. Ненавидить рабство, але недолюблює негрів. Сувора, дисциплінована жінка. Все робить своїми руками, не вдаючись до допомоги слуг, чим викликає здивування і недовіру на Півдні. Цілеспрямована, справедлива леді. Але і їй не чужі співчуття, милосердя. Чесна, пряма. Не любить Марі, обожнювала Єву. Огюстена любить з дитинства, хоч і вважає його легковажним і необов’язковим. Огюстен подарував їй дівчинку — негритянку по імені Топси. Офелія виховує її, відвозить в Вільні Штати і там звільняє її. Альфред Сен-Клер — рідний брат Огюстена, повна йому протилежність. Деспотичний, жорсткй. Насмішкуватий. Має сина Енріка, схожого на нього самого; той зовсім не схожий на Єву, але дуже її любить.
Уж:
"Ну что же — небо? — пустое место... Как мне там ползать? Мне здесь прекрасно... тепло и сыро!"
"Летай иль ползай, конец известен: все в землю лягут, всё прахом будет..."
Сокол:
"Я славно пожил!.. Я знаю счастье!.. Я храбро бился!.. Я видел небо..."
"О, если б в небо хоть раз подняться!.. Врага прижал бы я... к ранам груди и... захлебнулся б моей он кровью!.. О, счастье битвы!"
У каждого наступает момент, когда пора выбирать свою будущую профессию. Профессию, которой ты посвятишь всю свою жизнь. Каждый выбирает ее опираясь на свои интересы и сильные стороны. Мои родители уже давно сделали этот выбор. И сейчас я хочу рассказать о профессии свое мамы. Она работает медсестрой. Мама очень любит свою профессию и гордится ей, потому что она каждый день вносит свой вклад в спасение человеческой жизни. Каждая медсестра должна иметь такие качества, как коммуникабельность, наблюдательность, внимательность, хорошая память, собранность и выносливость. Работа медсестры очень труда, так как она должна знать наименование лекарств, правила выполнения прививок, перевязок и правила
ухода за больными. Чтобы пойти на такую же профессию, как у моей мамы нужно отлично знать биологию, химию и физику. Моя мама все это знает, из-за чего она специалист в своем деле. Я горжусь профессией своей мамы!