Починається дощик, він срібниться своїми крапельками. За вікном гнуться верби, глянеш - і просто залюбуєшся цими прекрасними видами. Буває ось так задивишся і серце забється частіше, від цього і захочеться жити. Від цих краєвидів просто очі іскраться від щастя.
Пробуждения весны это то что мы можем наблюдать на улице. почки на деревьях начинают расти. как писал а. с. пушкин,, травка зеленеет, солнышко блестит '' мы могли удостоверица что это так. на улице очень свежо, даже тепло. все скинули свой зимнии шубки, как зайчик, и переоделись в легкую одежду. снег сошел , появились грязные лужи и гразь. если посматреть вокруг весна это прекрасное время года перед каникулами
<span>Цього поета представляти, либонь, не треба: без нього важко уявити собі сучасну українську естраду, рідко який із відомих композиторів хоч раз та звертався до його творчості й рідко хто із популярних співаків не залучив до свого репертуару хоча б однієї пісні на його вірші. Його концерти збирають багатолюдні аудиторії, його знають і люблять далеко за межами нашої держави – скрізь, де є українська діаспора.
Вадим Крищенко – заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри культурології Національного аграрного університету, лауреат літературних премій ім. Нечуя-Левицького та ім. Дмитра Луценка, автор великої кількості поетичних збірок. Саме за пісенні здобутки йому присвоєно рідкісне для поета звання Народного артиста України. </span>
Якісні прикметники мають ступінь порівняння наприклад : довгий,довший, найдовший. Присвійні прикметники показуючи приналежність предмета наприклад : Романа, вчительки. Відносні прикметники показують до чого відноситься предмет наприклад : шкільний, домашній.
Мій обов'язок перед природою Мова землі Земля прокидається щороку від сну. Здається, що коли збігають останні струмочки, то вона востаннє зітхає, щоб далі вдихнути на повні груди свіжого повітря й дати буяння всьому живому. Тоді настає справжня весна. А ще мені уявляється, що земля ніби звертається до нас: «Бережіть мене, я багата, я родюча. Піклуйтеся про мене — і ви не знатимете нестатків. Доглядайте мене, і вас ніколи не хвилюватиме майбутнє. Поважайте мене, я гідна такої поваги, адже я піклуюся про вас, люди». Я слухаю цей голос землі, і мені стає так соромно, що хочеться сказати: вибач мені і тим, хто не поважає тебе. Обіцяю тобі, що свій обов'язок перед тобою я буду сумлінно виконувати. Моя прабабуся розповідала, що колись батьки карали малих дітей навіть за те, що ті плювали на землю, казали, що то гріх великий, адже земля — свята. Сьогодні ми цю святість утратили. Ми так ретельно вичищаємо асфальт, у який ми одягнули міста, що, власне, нас уже й не цікавлять дерева, трава, що росте поруч. І ми байдуже кидаємо сміття під ці дерева, молодики викидають свої недопалки. <span>Рідна наша земле, прости нас, нерозумних своїх дітей. Сподіваюся, що моє покоління виконає свій обов'язок перед природою: будемо берегти її та захищати, як те робили колись наша предки. Ми навчимося розуміти мову землі, відчувати її потреби, і вона віддячить нам сторицею: добро повернеться добром</span>