Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
<span>"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."</span>
Іван Якович Франко – один з найбільш визначних діячів української літератури. Більше того, велика кількість талантів дозволило йому займатися не тільки письменницькими справами, але і наукою, і громадською діяльністю. Завдяки всьому цьому його творчість була пронизана детальними і цікавими описами його особистого життя, а також суспільно-політичними темами і мотивами. Це робило його творами неймовірно цінними і цікавими читачеві.
Насамперед, хотілося б згадати поетичну складову творчості Івана Франка, оскільки саме завдяки ній він заслужив неформальний статус кращого українського поета після Тараса Шевченка. З суспільно-політичної точки зору найбільш цінною збіркою Івана Франка була збірка під назвою «З вершин і низин». Вона настільки надихала і вселяла впевненість у необхідності соціальних перетворень тодішнього суспільства, що викликала тривогу з боку офіційних властей Російської Імперії і тому була заборонена на її території. У якості найкращого зразка української інтимної лірики літературними критиками розглядається збірка поетичних творів від автора під назвою «Зів’яле листя». У ній Іван Франко описує свої особисті переживання з глибиною і почуттям, можна познайомитися з багатим внутрішнім світом автора і його думками щодо вічних людських почуттів. Не обійшла стороною поезія Івана Франка й філософські питання буття. Зокрема, в збірці «Мій Ізмарагд » автор досліджує питання змісту і сенсу людського життя, а також різні ідеали його сучасників. Говорячи про окремі поетичні твори, обов’язково необхідно згадати поему «Мойсей», яка вважається найбільш помітною і цінною у автора.
Достатньо обширною є і прозаїчна колекція творів Івана Франка. Крім декількох збірок оповідань, Іван Франко пише і повноцінні романи. Найбільш чудовими з них вважаються романи «Борислав сміється» і «Boa constrictor». У першому з них мене просто вразило детальне зображення боротьби робітничого класу і пробудження його класової свідомості. Історичні жанр теж вдався Івану Франко просто на відмінно, кращим зразком його є історична повість «Захар Беркут».
Незважаючи на те, що мене найбільше вразила література Івана Франка, не варто забувати, що він був талановитий не тільки в ній. Іван Франко також був перекладачем і навіть економістом. Його широкі інтереси, безумовно, вплинули на літературну творчість і зробили її настільки вражаючою.
Дорога Оля
від усієї душі вітаю і тебе, і всіх твоїх близьких з наступаючим святом - Новим роком! Як ти думаєш провести канікули? Напиши мені. І ще: якими справами твій клас може пишатися?
До скорого побачення!
Твоя подруга Настя
Було се давно... Ще коли гули громи гармат та стіляли пістолі козацькі. Був собі хлопчина років 20. І звали його Іваном. Багато говорили про нього історій, але найзнаменитіша про те як боровся він з "Чудом Морським". Переказували що напало на село Чудовище , яке погрожувало з'їсти все село, обпалити всі дерева, і тоді величавий Іванко взяв булаву славну і пішов боротися з Чудом! Так і поборов він Морське чудовище, а легенду про нього передавали молоді з уст в уста.