Лизе, хотелось побольше узнать Алексея, поэтому она часто перебивала Настю.
Настя, всегда рассказывала всё в подробностях, что сказывается в словах Елизаветы " Опять ты со своими подробностями!".
Лиза была возбуждена и хотела, как можно больше узнать о Алексее, а Насте хотелось побольше рассказать.
Как только Онегин приехал, их с Татьяной объединяла любовь. Разная любовь. У него к ней, как к сестре, не больше. Он любил ее нежно, бережно. Он относился к ней, словно к стеклянной вазе, которую если задеть - она упадет и разобьется.
Что касается Татьяны, она увидела в Онегине героя своих снов. Она увидела в нем того сказочного принца, о котором всегда мечтала, для которого береглась - у нее это была первая и самая сильная любовь, которую не смогло разрушить ничто, однако далее она уже не могла поддаться ей по всем известной причине - замужество и верность мужу.
А что касается Онегина, мне кажется, что он любил ее с самого начала, просто боялся признаться в этом самому себе, ведь от начала не собирался вообще заводить романов там, приехавши.
Много всяких: инверсия(перестановка слов в предложении), гипербола (преувеличение), эпитеты(ярко-окрашенные слова) и тд))
Перший розділ – „Просвітництво як літературна епоха: проблеми сучасної інтерпретації” – присвячено висвітленню кардинальних питань сучасного трактування європейського Просвіт-ництва, від розгляду яких залежить бачення сутності поставленої в дисертації проблеми. В кінці ХХ – на початку ХХІ ст. Просвітництво за своєї видимої історичної віддаленості все ще перебуває в центрі численних дискусій, що точаться довкола таких визначальних в історії людської цивілізації понять, як “антропологізм”, “гуманізм”, “суспільний та технічний прогрес”, “євроцентризм”, а в літературі ще й таких явищ, як модернізм та постмодернізм. Сьогоднішній процес “деконструкції” (за Ж. Деррідою) основних концептів європейського Просвітництва привів до того, що образ цієї епохи у сучасному теоретичному дискурсі розщепився на негативістський та позитивістський. Вже з кінця ХІХ ст. полеміка про “раціональне” вплітається в контекст роздумів про долю новочасних цінностей людської культури взагалі і набуває значення онтологічної проблеми як сублімації не-гативних “раціоцентричних” підходів для перегляду універсальних цінностей та основних концептів епохи Просвітництва. Закономірно, що це поширюється й на художній дискурс ХVІІІ ст., який історично виявився не просто близький до дискурсу філософського, а нерідко міцно й органічно переплітався з ним, створюючи особливий ідеологічний та культурний канон Просвітництва, який, власне, і дозволяє говорити про цілісність цієї епохи як історико-художнього явища.
"Мистер Жук", "Кузнечик Дэн" - это стихи