1 отзыв???????????????????+???
Ответ:
<em>Стартовала вмиг ракета -</em>
<em>Покорилась высота.</em>
<em>Позади у нас планета</em>
<em>И земная красота.</em>
Ответ:
1) когда Дуня узнала что ее отец мертв она была в шоке почему так случилось.
2) когда она поситила могилу отца она начала плакать и осознавать что нет никого роднее отца, и она понимает что она его бросила и предала.
Объяснение:
)
У романі Толстого "Війна і мир" зображено безліч людських доль, для кожної автор намагається знайти єдині критерії оцінки характеру. Головне для письменника—це ті моральні закони, за якими живе людина. В центрі оповіді — одна з головних героїнь Наташа Ростова.
<span>Зовнішній вигляд Наташі — відображення різноманітного світу її відчуттів. Завжди в русі, змінлива, вона бурно відгукується на все, що її оточує. Зовні зовсім не красуня, дівчина зачаровує своєю щирістю та безпосередністю. </span>
<span>У п'ятнадцять років у ній було ще багато дитячого: зустрічаючи брата, Наташа "стрибає, як коза, на одній нозі". У вісімнадцять років вона вже наречена Волконського та кохана Анатолія Курагіна, який відразу оцінив "позитивні якості її рук, рамен, волосся". В ніч побачення з помираючим князем Андрієм найвиразливішим у неї були сяючі прекрасні очі. В двадцять років це вже не дівчинка, а "дама в чорній сукні", яка зберегла "уважний ласкавий погляд". Востаннє ми зустрічаємо Наташу в двадцять два роки, коли вона вже стала матір'ю і "була ще більш привабливою, ніж раніше". </span>
<span>Наташа — це втілення народності, істинного патріотизму, чутливості і безмежної любові до людей. Це розкривається на сторінках, де описано Наташин завзятий танок у дяді, коли дівчина здивувала всіх своїм відчуттям народної простоти, вмінням, винахідливістю. Це сторінки, де Наташа активно допомагає під час евакуації, перевезення поранених тощо. Під впливом Наташі князь Андрій відкриває для себе можливість радіти життю, для нього воскресає молодість, поезія, природа. Подібне відбувається з П'єром. Всі люблять Наташу за внутрішню красу, здатність відгукнутися на радість та біль інших людей. </span>
<span>Події Вітчизняної війни 1812 року стали випробуванням і для неї. Наташа віддає коней з возами для поранених, їде з тяжкопораненим князем Андрієм і доглядає його до самої смерті. </span>
<span>Не одразу виходить у Наташі жити так, як прагне її душа, щоб приносити користь людям. Та врешті-решт вона знаходить своє місце в житті. Ставши дружиною П'єра та матір'ю, вона підтримує чоловіка в його суспільній діяльності, відчуває щастя від того, що розуміє і розділяє його почуття, думки, бажання. </span>
<span>Такий бачив свій ідеал жінки Л. М. Толстой. В образі Наташі Ростової він втілив свою заповітну ідею "жити умом серця". </span>
Николенька Иртеньев — мальчик из дворянской семьи, он живет и воспитывается по установленным правилам, дружит с детьми из таких же семей. Он любит своих родителей и гордится ими. Но детские годы Николеньки были беспокойными. Он испытал немало разочарований в окружающих его людях, в том числе и в самых близких для него.
В детстве Николенька особенно стремился к добру, истине, любви и красоте. И источником всего самого прекрасного в эти годы для него была мать. С какой любовью он вспоминает звуки ее голоса, которые были «так сладки и приветливы» , нежные прикосновения ее рук, «грустную, очаровательную улыбку» .
Большую роль в духовном развитии мальчика сыграла простая русская женщина — Наталья Саввишна. «Вся жизнь ее была чистая, бескорыстная любовь и самоотвержение» , она привила Николеньке представление о том, что доброта — одно из главных качеств в жизни человека.
Николенька остро чувствует фальшь и обман, казнит себя за то, что и в себе замечает эти качества. Однажды он написал стихи ко дню рождения бабушки, в которых была строка, говорящая, что он любит бабушку, как родную мать. Мать его к тому времени уже умерла, и Николенька рассуждает так: если эта строка искренняя — значит, он перестал любить свою мать; а если он любит свою мать по-прежнему — значит, он допустил фальшь по отношению к бабушке. Мальчик очень терзается этим.
Большое место в повести занимает описание чувства любви к людям, и эта способность ребенка любить других восхищает Толстого. Николенька был привязан к мальчику Сереже Ивину, но не решался сказать ему о своей привязанности, не смел взять его за руку, сказать, как рад его видеть, «не смел даже называть его Сережа, а непременно Сергей» , потому что «каждое выражение чувствительности доказывало ребячество и то, что тот, кто позволял себе его, был еще мальчишка» .
<span>Отношение Николеньки к Илиньке Грапу раскрывает еще одну черту в его характере, тоже отражающую дурное влияние на него мира «больших» . Илинька Грап был из небогатой семьи, он стал предметом насмешек и издевательств со стороны мальчиков круга Николеньки Иртеньева, и Николенька тоже участвовал в этом. Но тут же, как всегда, испытывал чувство стыда и раскаяния.</span>
