10+40=50 будет :) :) :) :) :)
Напиши что человек делает мало добра но много злости.Все что человек делает оно ему возращается!
<span>А сейчас меня уже нигде и не спрашивают о титулах. Меня воспринимают, как личность. С мышцами.(c) Александр Невский</span>
Місце для дракона” цитатна характеристика князя
«Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. Були це особливі сни, бо з’являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи…». Князь «оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не важилася в полудень потривожити його супокій» «Жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. І дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите». Князь так плекав сни про «війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених» «Спокій і затишок запанували в князівстві, і полудень став богом, якому хоч і молилися, проте жертву приносили зовсім маленьку, майже непомітну жертву, а в нагороду здобули нудьгу, котра, мов іржа меч, пороз’їдала душі люботинців, а що ті одвикли боронитися, запанувала вона безроздільно, викликаючи неймовірну лінь та розмореність. Здавалося, всі люботинці тільки для того й живуть, щоб виспатись, і якщо не закинули вони ще своїх ремесел та господарок, то тільки тому, що, не забезпечивши здорової їжі, не мали вони й здорового сну». «Раніше князь утримував невелике військо, та, оскільки не було війн і воно влітало йому в дзвінкий гріш, розпустив його» «Ти диви! Господи, чим я віддячу тобі за ласку твою? – вклякнув під образами й помолився, а як устав з колін, то радість світилася в його очах, а плечі розправилися, наче й не згорблювалися ніколи. Так і оголосіть: хто переможе дракона – пошлюбить князівну і сяде на престолі. Бій з драконом – святе діло. Тут народ валом повалить. Проти цього лицарі не встоять. Я впевнений, що вони тільки-но цюю вість зачують, враз усі бенкети закинуть, за мечі візьмуться та жирок позганяють.»
Лучше скажи мало, но хорошо
Намедни ознакомился со сборником произведений небезызвестного Козьмы Пруткова. Честно говоря, многое из прутковского уже устарело, во всяком случае мне показалось довольно сложным для современного восприятия. Стоит напомнить, что Козьма Прутков – эдакий виртуальный писатель, наделенный своими создателями набором негативных черт характера (тщеславие, самовлюбленность и т.п.), но вовсе не лишенный таланта и житейской мудрости, в общем такой себе Гомер Симпсон или робот Бендер XIX века :)
Наследие великого и непревзойденного (как бы он сам себя назвал) Козьмы составляют разные литературные жанры, но более всего он известен афоризмами. Часть из них настолько прочно вошла в живой язык, что мало кто вспомнит их происхождение: «Бди!», «Зри в корень», «Нельзя объять необъятное» etc. Многие афоризмы сборника показались мне неактуальными для современного читателя, многие просто пришлись не по моему литературному вкусу, но творения минимальных форм (а я приверженец минимализма) в большинстве своем оказались неподвластными времени и останутся в веках. «Лучше скажи мало, но хорошо» (из него же) – этим всё сказано.
Не растравляй раны ближнего; страждущему предлагай бальзам. Копая другому яму, сам в нее попадешь.
Единожды солгавши, кто тебе поверит?
Если хочешь быть счастливым, будь им.
Человек раздвоен снизу, а не сверху, для того, что две опоры надежнее одной.
Человеку даны руки на тот конец, дабы, принимая одною, он другою раздавал.
Что имеем – не храним; потерявши, плачем.
Глядя на мир, нельзя не удивляться.
Усердие все превозмагает!
Гони любовь хоть в дверь, она влетит в окно.
Трудись как муравей, если хочешь быть уподобен пчеле.
Говоря с хитрецом, взвешивай ответ свой.
Купи прежде картину, а после рамку!
И не могу накануне выборов воздержаться от публикации диалога, одинаково актуального как в XIX, так и в XXI веке:
– Вы кто такой?
– Депутат.
– Стыдитесь! Здоровый человек! Лучше бы работать шли.
Гениально!