<span>І. 1. Хай розквітне веселково у невиданій красі наша мова калинова, наче сонце у росі. (П. Тичина.) 2. То не просто мова, звуки, не словникові холодини — в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини. (П. Тичина.) 3. Душа народу не сліпа, вона стоока. (М. Рильський.) 4. Так, армія тоді непереможна, коли любов зове її на бій! (Б. Олійник.) 5. Я винний в тім, що світ не ліпший, не розумніший, ніж він є, хоч віддаю йому найглибше, найкраще почуття своє. (Л. Первомайський.) 6. Без мистецтва життя було б холодним, незатишним, непривітним. (Л. Дмитерко.) 7. Краса — лиш відображення земного у неземному дзеркалі душі! (І. Жиленко.) 8. В дружній сім’ї непорозуміння тривають недовго. (О. Копиленко.) II. 1. Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє. (Леся Українка.) 2. Не марно, ні, боями край гримів,— минули дні і злиднів, і негоди. (В. Сосюра.) 3. Ми — не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних. (В. Симоненко.) 4. Ніде не видно ні живої душі. (І. Нечуй-Левицький.) 5. На заході догоряла ніжна несмілива заграва. (О. Донченко.) 6. Крізь пелену туману проступали якісь невиразні силуети. (Петро Панч.) 7. Нечутними кроками увійшли в село запашні присмерки. (Л. Смілянський.) 8. Холодні зірки мерехтіли в темному небi.</span>
Йдемо, захистимо, прикрасимо, вивчимо, перепливемо)
Знайти в капусті дитинча - велике щастя. Вибити з рук, значить позбавляти когось чого-небудь. <span>Несподівано вона просто вибила з рук перемогу. </span>
потому что в тёплых краях для них есть пища, нормальный климат, благоприятные условия...
